В Одеській області облаштують укриття в підвалах старовинного палацу

Понад 17,6 мільйона гривень планує витратити Ісаєвський професійний аграрний ліцей, розташований у селі Ісаєве Березівського району Одеської області, на реконструкцію підвалів із влаштуванням укриття. 

Навчальний заклад, що розміщується в історичному маєтку - палаці Курісів, проводить тендер для залучення підрядника. Про це стало відомо з оголошення на платформі державних закупівель Prozorro, яке оприлюднено 11 липня.

У ліцеї готують фахівців із професій, таких як електрогазозварники, слюсарі з ремонту автотранспорту, водії, трактористи, машиністи та кравці. Останній день подання пропозицій – 28 липня, а завершення всіх робіт заплановано до кінця листопада 2025 року. Проект передбачає капітальний ремонт, який включатиме зміцнення стін і перекриттів, монтаж систем каналізації, освітлення, опалення та вентиляції.

Для облаштування укриття закуплять 100 тримісних лавок із спинками, 20 двоярусних металевих ліжок із 40 ортопедичними матрацами та 40 подушками. Для забезпечення доступності для людей з інвалідністю передбачені гусеничний підйомник для сходів, система виклику з кнопкою, оснащеною шрифтом Брайля та тактильною міткою, а також спеціальні поручні.

Палац Курісів, відомий також як Ісаєвський палац-садиба, є архітектурною пам’яткою, збудованою на самому початку ХХ століття. Його історія тісно пов’язана з родиною Курісів, яка має грецьке коріння та відіграла значну роль у розвитку регіону.

Землі, де нині розташоване село Ісаєво, на початку XIX століття належали генерал-майору Ісаєву, який заснував поселення та збудував кам’яну церкву, що збереглася донині. У середині XIX століття маєток перейшов у власність Василя Нікітіна, а згодом – до поміщиків Ґіжицьких. Дочка Івана Олександровича Ґіжицького, Любов, вийшла заміж за Івана Куріса, представника заможної родини, що вже володіла маєтками в регіоні. Після цього маєток опинився в руках їхнього сина, Олександра Івановича Куріса. Саме він, після народження п’ятої дитини в 1903 році, розпочав будівництво великого палацу, яке завершилося у 1905 році.

Палац вирізняється еклектичним стилем, у якому поєднуються елементи готики і ренесансу. Збудований із каменю-черепашнику, він має складну структуру з двома- та триповерховими об’ємами, включаючи круглі вежі з конусоподібними завершеннями. Усередині містилися 78 кімнат, серед яких вирізнялися дзеркальна зала для дам та парадний зал із верхнім світлом. Навколо палацу розбили парк із альтанками, скульптурами та ставками, що додавало маєтку мальовничості.

Після перевороту 1917 року родина Курісів емігрувала до Франції, оселившись у Каннах, а палац було націоналізовано. З того часу будівля використовувалася як навчальний заклад – спочатку під різні школи, а згодом тут розмістився Ісаєвський професійний аграрний ліцей, який функціонує й досі. У 1991 році палац внесено до реєстру культурної спадщини України як пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення.

За століття палац зазнав значних змін: колір стін змінився з рожевого на блакитний, центральний вхід із сходами зачинено, але збереглися вітражі, дерев’яні сходи, ліпнина на стелі парадної зали та декоративна плитка. У 2000 році нащадок родини, Олександр Олександрович Куріс, разом із дружиною Анною-Марією та племінником Марком Андронніковим, відвідав палац, символічно повернувшись до спадщини своїх предків.

Нині палац перебуває в межах закритої території ліцею, а навколо нього зберігся парк, що нагадує про його минулу велич.