Вимоги України до припинення вогню: червоні лінії Зеленського та реальність переговорів
Заяви Зеленського: "Жодної землі за мир"
Зеленський не раз підкреслював, що припинення вогню можливе лише за умови повного виведення російських військ із усіх окупованих територій. В одному з своїх звернень від 13 серпня він заявив: "Ми підтримуємо ідею Трампа про припинення вогню, але потім сідаємо за стіл і говоримо про все інше. Жодних обмінів територіями – це конституційна зрада". Він також відкинув ідею "замороженого конфлікту", наголошуючи, що путін прагне заволодіти рештою Донецької області як "умовою" для миру. Це не нова позиція – ще 12 серпня Зеленський у відеозверненні сказав: "росія готується до нових наступів, а не до припинення вогню, тому ми маємо бути сильними, а не поступливими".
Ці слова звучать як відповідь на пропозиції Трампа, який, за даними Politico, перевіряє реакцію Європи на можливе "припинення вогню" з росії. Зеленський, здається, грає на випередження, нагадуючи, що будь-яка угода без України буде "непрацюючою". Для мене це виглядає як стратегія: Київ не хоче опинитися в ролі пасивного спостерігача, коли Трамп і путін вирішуватимуть долю регіону.
Публікації Politico: "червоні лінії" Києва
Видання Politico в статті від 13 серпня детально описує "червоні лінії" України для мирної угоди. За даними журналістів, Київ відкидає будь-які територіальні поступки, вимагаючи повного виведення військ, обміну полоненими "всіх на всіх", повернення викрадених дітей, відшкодування завданих російською агресією збитків та гарантій безпеки, включаючи членство в НАТО чи подібні альянси. Зеленський, як цитує Politico, підкреслив: "Ми готові до діалогу з Трампом, але рішення без нас – це ілюзія". Стаття також згадує, що Україна наполягає на репараціях і трибуналі для воєнних злочинців, що робить будь-яку угоду з Путіним практично недосяжною без радикальних змін у позиції Москви.
Politico також аналізує європейську реакцію: ЄС, за словами дипломатів, підтримує Україну, вимагаючи від Трампа не йти на угоди за рахунок Києва. Це створює тиск на Вашингтон, де Трамп балансує між бажанням "завершити війну" та ризиком втратити союзників.
Для мене це підкреслює розкол: Європа бачить у вимогах України справедливість, тоді як Трамп – перешкоду для швидкого "успіху".
Реалізм чи ілюзія?
З моєї точки зору, вимоги Зеленського – це не просто список бажань, а єдиний шлях до справжнього миру, бо будь-яка угода, що легалізує окупацію, стане лише паузою перед новою війною. Politico правильно зазначає, що путін не готовий відступати, прагнучи "Донецької області як частини угоди". Але Трамп, з його, вже завершеним без відповіді, "10-денним дедлайном", може натиснути на Київ, використовуючи затримки в допомозі як важіль. Чи витримає Україна? Ймовірно, так – суспільна підтримка Зеленського в питанні територій залишається високою, а Європа не дозволить Трампу "здати" Київ.
У підсумку, перемовини 15 серпня можуть стати тестом для всіх. Якщо Трамп ігноруватиме "червоні лінії" України, це ризикує розколоти Захід. Якщо ж вимоги Києва стануть основою, мир може наблизитися – але за умови, що путін, під тиском санкцій, відступить. Поки що це виглядає як гра в покер, де ставки – життя і території.
