Затишшя перед бурею...
Все навколо ніби завмерло, в очікуванні чогось дуже великого та неминучого?
Це відчуття настало через декілька днів після знищення українськими дронами ворожих літаків стратегічної авіації, що показало світові, як неядерна країна може захищатися від ядернеї. То було набагато більше ніж навіть сама вдала операція спеціальної служби, котра здійснювалася у ХХI сторіччі. Вона довела, що супротив маленького, але кмітливого Давіда з величезним, але придурковатим Голіафом цілком реальний. Для цього зовсім непотрібно мати свою ядерну зброю - досить можливості знищувати чужу, або засоби її доставки. Для цього потрібен лише вільний час та велике натхнення. Ворог повинен розуміти, що розмахування ядерним "пісюном" може привести до влучання в цей самий "пісюн" за допомогою набагато дешевшої та простішої зброї.
Деякий час ми чекали обіцяної кремлівським блазнем відповіді міфічним "Орєшніком" (ліщиною на людській мові), але ту хріновіну розірвало при спробі запуску на кордоні з Казахстаном. Чи ризикне кремлівський коротун застосувати ядерну зброю? Цього незрозуміло навіть йому. Але, хто зна, чи не наближується до місця її бойового чергування фура з готовими для атаки дронами?
