Будинок з каріатидами: приклад одеського необарокко

На розі вулиць Преображенської та Університетської (колишня Єлисаветинська, ще раніше - Щєпкіна) виділяється величний будинок з баштою та нішею висотою у три поверхи. Саму нішу, яка має форму півкола у верхіній частині, підтримують фігури каріатид, хоча зараз залишилася лише одна фігура.

Після того, як вигідно розташовану кутову ділянку після 1898 року придбав відомий купець Ісаак Лазарович Інбер (його прізвище також могло записуватися як Інберг чи Імбер, або Imberg), проєкт забудови розробив архітектор Валеріан Шмідт у вишуканому необароковому стилі. Його батько, Лазар Інбер ще з 1860-х рр. був одним з місцевих "магнатів" борошномельної справи, зокрема, йому належав паровий млин на вулиці Прохорівській, і не лише він. А син на тлі будівельного буму в Одесі того часу займався зведенням шикарних прибуткових житлових будинків - був, як зараз модно казати, девелопером.

Будівництво, яке велося під керівництвом інженера Семена Ландесмана тривало трохи менше двох років. Вже у 1902 році, судячи з наявних історичних фото та зроблених на їх основі поштових листівок, цей будинок вже був готовий та дійсно прикрасив собою Одесу. Краєзнавці звертають увагу, що стиль цього будинку "не вписується" у творчість самого Ландесмана, але це легко можна пояснити тим, що він виконував будівництво за проєктом іншого архітектора. 

У радянський період будинок, як і багато подібних споруд, частково перетворили на житло, створивши комунальні квартири, а частково віддали під адміністративні та торговельні потреби. Румунська окупація не вплинула на його функціональність – змінилася лише формальна належність.  

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році ця історична будівля привабила нові комерційні організації. Її просторі зали зайняли банки, туристичні агенції та інші компанії, які успішно адаптували приміщення під свої потреби.

Будівля вражає своєю бароковою величчю, хоча радянські часи дещо стерли її первинний вигляд. Чотириповерхова споруда має С-подібну форму з трьома входами. На куті виділяється триярусна ніша, яка колись була прикрашена розписами, у часи СРСР зафарбованими, а над нею височіє складний за профілем купол, який став домінантою і самого будинку, і всього перехрестя.  

Фасади рясніють декоративними деталями: нижні поверхи оформлені французьким рустом, вікна другого ярусу прикрашені сандриками з картушами, третього – архівольтами із замковими каменями, а верхнього – ламаною лінією лиштв. Особливого шарму додають ковані балкони, каріатиди на кутовій частині, а також ліпні горельєфи з рослинними орнаментами. Завершують композицію широкий профільований карниз із подвійними модильйонами та витончена кована огорожа парапету.  

Фасад і дах будинку в 2011 році було відреставровано на замовлення мерії по групою компаній "Інкор", що належить Руслану Тарпану (сам він зараз знаходиться у міжнародному розшуку за фінансування росії та переховується у Об'єднаних Арабських Еміратах).

Фігура каріатіди, що стояла справа на третьому поверсі, 1 листопада 2019 р. впала та розкололася на багато дрібних уламків. Її обіцяли відновити на основі існуючих старих зображень і фото - але так і не відновили.

24 травня 2021 р. з будинку впав ще один фрагмент фасаду. У листопаді 2024 р. будинок зазнав певних пошкоджень внаслідок російського удару "шахедами" по центру Одеси.