Марк Врублевський

Коли президент США Дональд Трамп оголосив про свою зустріч з своїм російським колегою Володимиром путіним 15 серпня на Алясці, його слова про "поїздку в росію" звучали як жарт з глибоким історичним підтекстом. Це не просто географічна помилка – це нагадування про 1867 рік, коли росія була змушена продати Аляску США за 7,2 мільйона доларів, втративши останній форпост в Північній Америці. Я бачу в цій зустрічі не лише дипломатичний крок, а й символічне протистояння, де минуле переплітається з сьогоденням. Чи зможе ця "російська" Аляска стати місцем прориву в переговорах щодо України, чи це черговий блеф Трампа?

9 серпня, у Білому домі за посередництвом президента США Дональда Трампа відбулася історична подія: президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підписали мирну угоду, яка поклала край десятиліттям конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Ця декларація, що передбачає нормалізацію відносин, відкриття кордонів і створення транзитної зони через Вірменію до азербайджанського ексклаву Нахічевань, не лише завершує одну з найтриваліших "заморожених" війн пострадянського простору, а й радикально змінює геополітичний ландшафт Кавказу. Я не можу не побачити в цьому повороті остаточний удар по російському домінуванню – і ось чому.

У середу, 6 серпня, у москві відбулася тригодинна зустріч між президентом росії Володимиром путіним і спецпосланцем США Стівеном Віткоффом, що стала одним із ключових моментів дипломатичного протистояння навколо війни в Україні. Ця подія відбулася напередодні дедлайну, встановленого Дональдом Трампом, який дав кремлю до 8 серпня для припинення вогню, інакше обіцяючи нові санкції. Що путін запропонував, і чи варто сприймати це як реальний крок до миру? Давайте розберемося, пірнувши в деталі та мої власні рефлексії.

У ніч із 5 на 6 серпня росія нанесла черговий удар по енергетичній інфраструктурі України, цього разу обравши компресорну станцію "Орлівка" в Ізмаїльському районі Одеської області. Цей напад, здійснений десятками дронів-камікадзе, не лише пошкодив критичний об’єкт газотранспортної системи, а й кинув тінь на енергетичну безпеку регіону та міжнародні домовленості. Давайте розберемося, що сталося, як це вплине на постачання газу та чи є зв’язок із антиросійською позицією Азербайджану.

Трамп кидає виклик кремлю. У відповідь на російські погрози США фактично відродили відому ще з початку ХХ століття "дипломатію канонерок". Але у ролі канонерок тепер виступають атомні підводні човни, які здатні "дотягнутися" своїми ракетами до будь-якої точки росії та перетворити половину світу на ядерний попіл.

Спочатку напередодні президент США Дональд Трамп заявив про необхідність для росії завершити війну до 8 серпня, інакше на неї накладуть, не те, що ви подумали, а додаткові санкції. А вже сьогодні від російських пропагандистів почали виходити ті чи інші пропозиції повного чи часткового перемир'я. Але чи варто вірити в цю раптову "миротворчу" риторику, чи це черговий хід у грі, де правда – лише інструмент?

Трамп кидає виклик: Індія, Китай і росія під прицілом критики президента США – чи варто вірити у цей театр?

Отже, на росії відповіли на фактичний ультиматум Трампа з терміном у 10-12 днів для переходу від вогню до мирних переговорів. І відповіли у сенсі продовження агресивної війни проти України з метою її знищення.

Схоже, що у діях Дональда Трампа щодо росії та її лідера путіна ми бачимо не просто зміну, а корінний перелом. Трамп заявив про повне розчарування путіним. Та що ж буде далі?

Липень 2025 року приніс Україні не лише воєнні виклики, а й внутрішній політичний шок, який розійшовся далеко за межі її кордонів. Прийняття Верховною Радою закону №12414, що суттєво обмежує повноваження та незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), стало тригером для різкої реакції політиків і медіа США та країн Європи. Як людина, яка стежить за цими процесами з критичною позицією, я бачу в цьому не лише геополітичний резонанс, а й відлуння боротьби за владу всередині країни, що ризикує підірвати довіру міжнародних партнерів та внутрішньоукраїнський суспільний договір.

Поки годинник відраховує 50 днів, які президент США Дональд Трамп відвів росії для укладення мирної угоди з Україною, у повітрі витає суміш надії, скептицизму та тривоги. Цей дедлайн, проголошений 14 липня 2025 року, супроводжується погрозами "дуже суворих" тарифів і санкцій, якщо москва не сяде за стіл переговорів. Але що реально стоїть за цим ультиматумом, і чи стане він каталізатором миру, чи просто черговим актом геополітичного театру? Давайте розберемося, тримаючи в голові як американські заяви, так і реалії на фронті.

Я не можу ігнорувати те, що відбувається: Європа, схоже, бере справу власної безпеки в свої руки, формуючи новий оборонний альянс на базі двосторонніх угод. Це не просто черговий саміт чи декларація – це спроба переписати правила гри, і я відчуваю, що ми стоїмо на порозі чогось значного. Давайте розберемо, що за цим стоїть, і куди це може нас привести.

Я не можу оминути увагою гучні події, що розгортаються сьогодні в Сирії. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) завдала серію ударів по палацу президента, міністерству оборони в столиці Сирії Дамаску та іншим військовим об'єктам країни.

Останні дні принесли гучні новини про те, що Сполучені Штати, під орудою президента Дональда Трампа, готуються передати Україні нові партії ракет – і це не просто черговий вантаж зброї, а потенційний переломний момент у війні проти російської агресії. Я вирішив розібратися, що може опинитися в арсеналі Києва, і що за цим стоїть.

Чутки про значні кадрові перестановки в уряді України, аж до зміни прем'єр-міністра, стають реальністю. Президент запропонував очолити уряд Юлії Свириденко. Подивимося, що буде далі.

Світ затамував подих, спостерігаючи за ескалацією конфлікту між Іраном і Ізраїлем, яка набула нового виміру після недавніх ударів ізраїльських і американських сил по іранських ядерних об’єктах. За словами найвищих ізраїльських урядовців, навіть після серії ударів по ядерним об'єктам, Іран зберігає потенціал для створення ядерної зброї та негайного застосування її проти Ізраїлю.

Результатом зміни політики президента США Трампа щодо росії та за підсумками конференції з відновлення України у Римі стало стратегічне рішення, за яким наша держава може отримати до 10 зенітно-ракетних комплексів Patriot, частину яких готові профінансувати Німеччина і Норвегія.

Нещодавно оприлюднені аудіозаписи розкрили, що нинішній президент США Дональд Трамп раніше погрожував російському президенту Володимиру путіну "розбомбити москву" у разі вторгнення росії в Україну.

Останніми днями президент США Дональд Трамп все сильніше і сильніше критикує російського диктатора путіна.

Схоже, що невдала розмова з російським диктатором путіним та ескалація російських повітряних ударів вплинула на президента США Дональда Трампа - він повідомив про рішення забезпечити Україну всією необхідною оборонною зброєю.

Китай може використовувати росію як елемент загрози та відволікання уваги США і Європи від своїх геополітичних планів у південно-східній Азії.

Завершилася активна фаза військових операцій Ізраїлю та США проти Ірану, під час яких було уражено іранські ядерні об'єкти, військову промисловість, систему ППО, авіацію та значну частину військово-політичного керівництва. При цьому всі три країни - і Ізраїль, і США, і навіть Іран - заявляють про свою перемогу.

Вночі 22 червня стало відомо, що до ізраїльської операції зі знищення ядерних об'єктів Ірану долучилися і США.

У світі зростає кількість ядерних боєголовок, що свідчить про відновлення гонки ядерних озброєнь.

Ізраїль розпочав військову операцію проти Ірану вночі 13 червня 2025 року, в ході якої вже уражено основні об'єкти ядерної програми Ірану та знищено майже все іранське військове керівництво та причетні до розробки ядерної програми особи.