Постачання ракет до комплексу Patriot в Україну: від перших батарей до ліцензійної кризи

Перші батареї Patriot та протибалістичні ракети (зокрема PAC-3) надійшли в Україну у 2023–2024 роках, забезпечивши єдиний надійний засіб перехоплення російських аеробалістичних ракет «Кинджал» та балістичних ракет «Іскандер-М».

Усвідомлюючи ризики довготривалої залежності від прямих американських постачань та обмеженість складських запасів США, українська сторона неодноразово зверталася до адміністрації Президента Джо Байдена. Київ пропонував передати ліцензію на локалізацію або спільне виробництво протиракет в Україні чи на території європейських партнерів. Проте адміністрація Байдена відхилила ці запити без розлогого публічного пояснення, побоюючись витоку критичних військових технологій та складності передачі секретних техпроцесів. Про це стало відомо лише зараз, у серпні 2026 року. 

З кінця 2025 року криза із наявністю керованих ракет до Patriot досягла критичної позначки. Загострення військових конфліктів у світі (зокрема на Близькому Сході під час розпочатої США війни проти Ірану) суттєво виснажило американські стратегічні запаси ракет PAC-3. Це призвело до нинішньої ситуації, коли через брак ракет-перехоплювачів українські сили ППО виявилися суттєво обмеженими в можливостях збивати російську балістику, що створило пряму загрозу для критичної та цивільної інфраструктури.  

У липні 2026 року під час саміту НАТО в Анкарі та наступних переговорів Президента України Володимира Зеленського з Президентом США Дональдом Трампом у Білому домі питання постачання та виробництва Patriot вийшло на новий рівень. Тоді Трамп публічно заявив, що Вашингтон розглядає можливість надати Україні ліцензію на самостійне виробництво ракет до Patriot.  

Українська сторона розпочала консультації з компанією Lockheed Martin щодо потенційного технологічного обміну та складання ракет.  

Однак уже в серпні 2026 року Дональд Трамп фактично відмовився від передачі ліцензії. Під час спілкування з пресою очільник Білого дому заявив, що США не давали остаточної згоди на передачу технологій виробництва Patriot. Серед ключових причин відмови називалися висока складність технологій, ризики витоку конструкторських даних та виснаження власних військових резервів. Для України це означає збереження залежності від прямих постачань зі складів союзників і поглиблення дефіциту засобів ППО.

Станом на зараз Україна отримала від союзників 5 повноцінних батарей ЗРК MIM-104 Patriot (а також окремі пускові установки та компоненти від спільнот партнера):  

Німеччина: 2 повноцінні батареї Patriot, а також додаткові пускові установки.  
США: 1 батарея.  
Румунія: 1 батарея.  
Defense Express
Нідерланди: 1 батарея (надана у співпраці з партнерами).  

Окрім того, Нідерланди, Іспанія та інші країни виділяли додаткові пускові установки, радари та зенітні ракети (PAC-2/PAC-3) для поповнення й підтримання боєздатності наявних підрозділів.  

Епопея навколо ракет до Patriot підкреслює глибоку залежність протиповітряної оборони від кон'юнктури зовнішньої політики США. Відмова як адміністрації Байдена, так і надалі Дональда Трампа надати ліцензію на виробництво протиракет залишає Україну перед необхідністю шукати альтернативні шляхи захисту від балістичної загрози. Це стимулює прискорений розвиток власних ракетних програм та створення вітчизняних засобів ППО середньої і великої дальності.