Україна вступить до НАТО чи НАТО вступить до українського оборонного альянсу?
Виступ нинішнього посла України у Великій Британії та колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на нараді українських послів знаменує серйозний зсув у зовнішньополітичній та оборонній риториці України. Його заяви кидають виклик багаторічній аксіомі про безальтернативність курсу на вступ до Північноатлантичного альянсу. Залужний відкрито артикулює сумніви щодо доцільності інтеграції до структури, яка, на його думку, не відповідає викликам сучасної війни ні технологічно, ні доктринально, ні політично.
В основі аналізу Залужного лежить безпрецедентний розрив у реальному бойовому досвіді між Силами оборони України та арміями країн НАТО. Українські військові сьогодні є носіями унікальної експертизи ведення сучасної технологічної війни високої інтенсивності, де масово застосовуються безпілотні системи, новітні засоби радіоелектронної боротьби та інноваційні підходи до управління військами. Нові методики і технології впроваджуються, буквально, миттєво - на відміну від складної забюрократизованої схеми впровадження чогось нового у Північноатлантичному альянсі. Натомість армії Альянсу не мали досвіду зіткнення з рівним за потенціалом супротивником у таких масштабах.
За оцінкою екскомандувача ЗСУ, НАТО знадобляться роки лише для того, щоб усвідомити та адаптувати ті тактичні й технологічні рішення, які вже сьогодні є щоденною практикою для українських солдатів.
Цей технологічний та практичний розрив неминуче тягне за собою кризу військового мистецтва в межах блоку. Залужний прямо вказує на те, що НАТО продовжує спиратися на застарілі військові доктрини. Класичні західні концепції ведення бойових дій, орієнтовані на тотальну перевагу в повітрі та швидкі експедиційні операції, виявилися малоефективними або взагалі незастосовними в умовах позиційної війни на виснаження та щільної протиповітряної оборони. Оскільки бюрократичний апарат Альянсу є надзвичайно громіздким, процес перегляду та адаптації цих доктрин до нових реалій розтягнеться на тривалий час, роблячи НАТО в його нинішньому вигляді неефективним інструментом для швидкого реагування на сучасні загрози.
Окрім суто військового аспекту, заява ексочільника ЗСУ оголює глибоке розчарування політичною складовою взаємин між Києвом та Брюсселем. Згадавши про дванадцять років особистої участі у впровадженні натівських стандартів, Залужний назвав обіцянки про швидкий вступ до Альянсу казками. Це твереза констатація факту: політичної волі прийняти Україну до НАТО у найближчій перспективі немає, і нескінченний процес реформування заради самого реформування більше не може розглядатися як достатня та життєздатна стратегія національної безпеки.
Як прагматичну альтернативу ілюзорним очікуванням Залужний пропонує концепцію створення нових безпекових союзів, підгрунтям яких стануть саме унікальний реальний досвід і можливості України.
Оскільки традиційна парасолька НАТО залишається політично недосяжною і концептуально повільною, логічним кроком для європейської безпеки стає формування нового військового блоку. Така структура могла б об'єднати країни, що мають спільне бачення загроз і готові будувати майбутню систему оборони не на теоретичних доктринах минулого століття, а на реальному, викарбованому в боях досвіді сучасної війни, лідером у якому наразі є Україна.
