ЗСУ знищили два російські літаки управління
І лише вранці 15 січня командування Повітряних сил ЗСУ та сам головнокомандувач Валерій Залужний офіційно підтвердили інформацію про те, що літак радіолокаційного дозору А-50 та літак управління Іл-22 були знищені над акваторією Азовського моря неподалік від окупованих росіянами берегів Херсонської і Запорізької областей.
Події розвивалися приблизно наступним чином. Спочатку стало зрозуміло, що літак А-50 зник з радарів і зв'язок з ним перервався. Так само було і з літаком Іл-22, але через деякий час його пілоти все ж змогри вийти на зв'язок зі своєю авіабазою в Анапі, повідомили про пошкодження двигунів, запросили аварійну посадку на аеродромі в Керчі і швидку допомогу на злітну смугу. Ще трохи пізніше стало відомо, що цей Іл-22 так нікуди і не приземлився.
Обидва літаки впали кудись на дно Азовського моря разом із своїми екіпажами - це 5 чоловік екіпажу та до 10 чоловік операторів радарів на А-50 та можливо, кілька десятків військових на Іл-22 - його екіпаж та офіцери і оператори, які безпосередньо контролювали та керували діями російської авіації. Що ж це за літаки були збиті і чим вони були небезпечні для України?
А-50 - це літак дальнього радіолокаційного спостереження на базі військово-транспортного літака Іл-76. А-50 здатен вести радіолокаційне спостереження на відстань до 600 км, тобто за його допомогою росіяни можуть спостерігати за всім повітряним простором України. Всього на росії станом на 2022 рік було 8 таких літаків - 5 модернізованих і три, які не проходили модернізацію і мали застаріле радіолокаційне і електронне обладнання. Один з таких літаків було пошкоджено дроном на аеродромі Мачулищі на території білорусі. А зараз, фактично, було знищено одну п'яту частину всіх російських можливостей контролю повітряного простору.
Літаки Іл-20/Іл-22 - це радянські літаки радіолокаційного контролю, повітряні командні пункти на базі пасажирського турбогвинтового лайнера Іл-18, які були розроблені та вироблялися ще з 1960-х рр. На початок війни на росії було до 35 таких літаків у різному стані, в тому числі 3 зовсім нових, виготовлених у 2016 р. та більше 10 - модернізованих після 2010 р. Один з таких літаків влітку 2023 р. збили заколотники пригожина.
Самі росіяни у своїх навколовійськових пабліках також підтвердили знищення цих літаків разом із екіпажами. Також вони бідкаються та звинувачують у знищенні літаків власне міністерство нападу, що дає можливість припускати, що їх збила російська ж ППО.
При цьому винищувач Су-30, який здійснював прикриття двох літаючих "командних пунктів", вцілів.
Виходячи з того, що українське командування заявило, що ці літаки були знищені саме внаслідок успішної бойової роботи ЗСУ, то можна спробувати проаналізувати - як це могло бути зроблено. Точки, де було уражено російські літаки, де вони зникли з радарів - це приблизно 150-160 км від лінії фронту. Тобто, теоретично на таку відстань може у певних умовах "дотягнутися" ЗРК Patriot, деякі ракети якого мають як раз дальність біля 160 км. Також на 160 і навіть, у деяких варіантах ракет, до 240 км, може бити старий радянський ЗРК С-200, який в Україні був офіційно знятий з озброєння у 2013 р., але деякі пускові установки та ракети збереглися і могли бути відновлені та використані по росіянам. Ще одним варіантом може бути застосування далекобійних авіаційних ракет "повітря-повітря" з українських літаків - але тут треба розуміти, що це повинні бути ракети з дальністю від 180 км, оскільки українська авіація не входить зазвичай у сферу ураження російської ППО.
Так чи інакше, знищення дуже далеко від лінії фронту, по суті, у оперативному тилу, двох надзвичайно цінних російських літаків - це демонстрація сили ЗСУ та безпорадності російської авіації та системи російської ППО. Також це своєрідний "натяк" на те, що надалі російські стратегічні бомбардувальники, наприклад Ту-22, що випускають ракети по Україні неподалік від кордону - можуть бути уражені системою ППО. І це ще і значне скорочення потенціалу російської авіації, яка тепер має менше можливостей для координації своїх дій та відстеження українського повітряного простору. Знищення таких "літаючих штабів" - це по своєму оперативному та стратегічному значенню навіть можна порівняти зі знищенням крейсера "Москва". І саме тому росіяни у себе розганяють ідею про те, що ці літаки були збиті їх власною ППО через власне ж російське головотяпство та некомпетентність - це для них краще, ніж визнати факт їх ураження Україною.
