В уряді перевірили безбар'єрність пасажирського транспорту
Мінрозвитку провело всеукраїнський моніторинг безбар’єрності в транспортній сфері. Обстеження відбулося у 23 областях і місті Києві та охопило всі види громадського транспорту і ключові об’єкти інфраструктури. Під час моніторингу оцінювали, чи може людина самостійно користуватися транспортом: зайти за допомогою пандусу, отримати текстове або звукове інформування, розміститися в салоні з кріслом колісним чи дитячою коляскою, безпечно пересуватися транспортом.
Найкраща ситуація з тролейбусами. Більшість мають низьку підлогу та системи інформування. Завдяки системному оновленню транспорту у Києві, Полтавській, Миколаївській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях їх доступність майже 100%. Також більшість тролейбусів доступні для людей з інвалідністю в Одесі. Це - результат того, що починаючи з 2015 р. майже всі великі міста України оновили свої тролейбусні парки за рахунок європейського фінансування. При цьому деякі міста змогли повністю замінити старі тролейбуси новими. Окремо слід зазначити Київ, де при цьому загальна кількість тролейбусів за останні роки під час війни значно зменшилася через відсутність оновлення та виведення з роботи навіть відносно нових машин.
Із трамваями показники доступності нижчі. Лише близько третини вагонів фізично доступні для маломобільних пасажирів. Хоча більшість трамваїв мають інформаційні табло та звукові оголошення, сам рухомий склад часто застарілий і потребує оновлення. Сучасні низькопідлогові трамваї коштують дуже дорого - в районі 100 мільйонів гривень. Фактично, з усіх міст України досить значну кількість багатосекційних низькопідлогових трамваїв має лише Київ, також такі трамваї є лише в Одесі та Львові. Крім того, Одеса та деякі інші міста, як-от Запоріжжя, збирають нові частково низькопідлогові трамваї.
Міські автобуси поступово стають доступнішими, але на приміських і міжміських маршрутах ситуація одна з найскладніших, адже транспорту з пандусами та інформуванням там мало. Щодо міських автобусів - то ситуація покращується за рахунок закупівель перевізниками всіх форм власності вживаних низькопідлогових автобусів з Європи, також такі автобуси надходять до міст як гуманітарна допомога. А ось сегмент приміських автобусів "притягає" до себе, частіше за все, застарілі технічно і морально автобуси минулого покоління. Міжміські ж автобуси, з урахуванням специфіки їх роботи, - це окремий клас техніки, де доступність для людей з інвалідністю, особливо для пасажирів на з колясками чи на кріслах колісних, не враховується через необхідність розміщення великих багажних відсіків під підлогою.
У метро вагони загалом доступні, але головною проблемою залишається доступність станцій. Наразі лише 3% зупинок метро мають безбар’єрний доступ.
"Укрзалізниця" поступово оновлює рухомий склад - додає спеціалізовані вагони з облаштованими купе та санвузлами для пасажирів на кріслах колісних. Водночас кількість таких вагонів поки залишається обмеженою. Але при цьому, наприклад, модернізовані приміські електрички доступні для пасажирів з інвалідністю лише на станціях з високими посадочними платформами.
Під час моніторингу також перевірили рівень безбар’єрності транспортної інфраструктури. На залізничних вокзалах і станціях лише 8,1% об’єктів доступні. Основні проблеми - стара забудова та висота платформ, через яку складно сісти у вагон без сходинок. Із зупинками громадського транспорту ситуація потребує суттєвих змін: безбар’єрними є лише 6%. Особливо складне становище — у селах, де зупинки часто взагалі не обладнані. Серед автостанцій і автовокзалів вимогам доступності відповідають лише 14,9% об’єктів, що ускладнює міжміські поїздки для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп. Краща ситуація на автозаправках. Їх швидше оновлюють за сучасними стандартами.
