"Прокляття" мерів Одеси: як їх всіх відсторонили
1998 рік: скасування виборів і "президентський парашут" для Боделана
Все почалося в бурхливих 1990-х, коли Україна ще шукала себе після незалежності. На виборах мера Одеси 1998 року перемогу здобув Едуард Гурвіц, але Центральна виборча комісія (ЦВК) скасувала результати через "порушення". Офіційна причина – фальсифікації, але опозиція кричала про "київський тиск" президента Кучми, який бачив у Гурвиці "незручного" ліберала. На певний час ввели пряме президентське управління – "воєнний стан" для міста, де Київ призначив тимчасового керівника у особі Миколі Білоблоцького.
Потім "парашутом" з Києва десантували Руслана Боделана – екс-губернатора, близького до центральної влади, що зайняв друге місце за кількістю голосів на виборах мера. Він фактично став мером без виборів, обіцяючи "стабільність", але це заклало прецедент: одесити обирають, Київ – скасовує.
З мого погляду, це був класичний "адміністративний ресурс": Кучма контролював Південь, де проросійські настрої були сильними, і Боделан – "свій хлопець" – ідеально пасував цьому.
2005 рік: судовий "нокдаун" для Боделана
Боделан протримався до 2005-го, але Помаранчева революція змінила все. Одещина була "синьою" – Боделан підтримував Януковича, а після перемоги Ющенка суди взялися за нього. У квітні 2005-го Приморський суд Одеси у особі судді Ярош визнав вибори 2002 року недійсними, відсторонивши Боделана за "фальсифікації". Мер утік до росії, а на його місце повернувся Гурвіц – "переможець" 1998-го і другий на виборах 2002-го. Це був реванш "помаранчевих": Боделан став символом "старого режиму", а суд – інструментом очищення.
Зараз я бачу тут "політичну вендету": Ющенко "чистив" Південь від "януковичівців", але це посилило розкол – Одеса розділилася на "помаранчевих" і "біло-синіх".
2013 рік: "добровільна" відставка Костусєва під тиском
Олексій Костусєв, обраний у 2010-му від Партії регіонів, протримався три роки. 31 жовтня 2013-го він "добровільно" подав у відставку, посилаючись на "сімейні обставини". Але за кулісами – тиск: вже починалися протести Майдану, скандали з корупцією (як афера з аеропортом) і внутрішні чвари в ПР. Опозиція звинувачувала його в проросійськості, а Янукович, втрачаючи контроль, "примусив" піти. Однією з причин тиску на Костусєва стала його фактична залежність від Ігоря Маркова - одночасно нардепа від ПР та лідера кишенькової фінансованої з росії партії "родина", який через нелояльність до Януковича опинився ще тоді у в'язниці
Костусєв утік за кордон, його то бачили у Латвії, то у Британії. Зараз він у розшуку за аферу з викраденням та продажем всього Одеського аеропорту. Ще з 2011 року Костусєв неодноразово потрапляв у різні "топи" політиків-українофобів, оскільки активно і системно займався насаджуванням "русскогомира" в Одесі.
З мого погляду: це "примусова добровільність" – своєю залежністю від проросійських маріонеток Костусєв дістав навіть лояльного до росії президента Януковича..
2025 рік: позбавлення громадянства Труханова – "дерусифікація" по-новому
І ось кульмінація: 13 жовтня 2025-го Зеленський підписав указ про позбавлення Труханова громадянства за російський паспорт (можливо, він мав його аж з 2002-го). Мер, обраний у 2020-му, втрачає посаду автоматично – це "політична бомба" після скандалів з НАБУ (земельні схеми на 1 млрд грн) і "подвійної лояльності". Труханов обіцяє судитися, але міську військову адміністрацію вже створено – Сергій Лисак на чолі.
Це "воєнний прецедент": Зеленський "чистить" Південь від "проросійських елементів" та згортає місцеве самоврядування. І тут я задаю риторичне питання - якщо дійсно у Труханова є російський паспорт і, відповідно, російське громадянство, про які у публічному просторі йдуть скандали ще з 2014 року, то чому українські спецслужби "помітили" і оперативно відреагували на це лише у 2025-му?
"Прокляття" Одеси – чому жоден обраний мер не "доживає" термін
Чотири епізоди – чотири "падіння": від скасування виборів до громадянського "вибуху". Жоден обраний одеситами мер не завершив термін законно – це "прокляття" Півдня, де Київ завжди "коригує" вибір. Єдиним винятком стали вибори 2010 року, коли Едуард Гурвіц уступив вищезгаданому Олексію Костусєву. Але Гурвіц вже одного разу "попав під роздачу" від центральної влади 1998 року. Також тоді теж не обійшлося без скандалу - програвши на виборах, Гурвіц заявив про фальсифікації (як же без них на українських виборах?) і оголосив про "безстрокову" акцію протесту. "Безстрокову" - тобто таку, яка продовжується до потрібного результату, під яким Гурвіц розумів тоді скасування підсумків виборів і або його проголошення мером, або призначення нових виборів. Формально, ця "безстрокова" акція продовжується і досі - ви її бачили?
З мого досвіду, це симптом постійних спроб запровадження централізму. Одеса – "незалежне" місто, але влада боїться сепаратизму. Результат – нестабільність, де мери – "фігури" в грі великих. Доля Труханова – урок: у війні "подвійність" чи "нелояльність" – політичний вирок.
Також це показує, що жоден з відсторонених тим чи іншим способом мерів не мав дійсно великої підтримки одеситів, які змогли б відстояти справді популярного і ефективного міського голову. Відсутність результатів в управлінні містом призводить до того, що при одному з варіантів відсторонення мера - на його захист не виходить буквально ніхто. Тим паче, що на прикладі того ж Труханова, можна підкреслити, що на виборах "за" нього голосувала переважна меншість одеситів - через низьку явку фактично за нього віддавали свої голоси лише 150-160 тисяч людей з мільйонного міста.
Одеса заслуговує на мера, що "доживе" – але доки війна, Київ тримає руку на пульсі.
