Зустріч на Алясці: Трамп і путін – рукостискання, яке змінило світ

Від привітання до закритих дверей

Зустріч розпочалася о 19:00 за місцевим часом (03:00 за київським) у готелі "Anchorage Marriott", де Трамп, прибувши на борту Air Force One, зустрів путіна, який прилетів на спеціальному борту авіакомпанії "россия". Хід подій був стислим: після короткого привітання та рукостискання перед камерами, лідери разом із супутниками усамітнилися за зачиненими дверима на тригодинну розмову.

Анонсовані раніше спільний обід делегацій та переговори у форматі "сам на сам" були скасовані.

Джерела в Білому домі повідомляють, що обговорювали "припинення вогню в Україні", обмін полоненими та можливе "замороження конфлікту".

Трамп, за його звичкою, вийшов до преси з посмішкою, тоді як путін виглядав стримано, уникаючи коментарів. Зустріч завершилася без спільної заяви, але з обіцянкою Трампа "продовжити діалог".

Символізм жестів Трампа: рукостискання як домінація та криваво-червона доріжка

Гест Трампа під час рукостискання став хітом соцмереж: він міцно стиснув руку путіна, тримаючи її довше звичайного, і навіть потиснув плече російського лідера, ніби намагаючись підкреслити свою перевагу. Для мене це не випадковість – Трамп, майстер шоу, використав жест, щоб показати себе як "сильного лідера", який диктує умови. У контексті Аляски, колишньої російської колонії, це виглядало як нагадування про історичну "втрату" москви. У свою чергу, путін, зберіг нейтральне обличчя, але його мовчання говорило саме за себе – кремль не готовий до публічної капітуляції.

Ще одним символічним жестом стало розгортання червоної доріжки. Традиційно це виглядає як знак поваги чи навіть глибокої пошани до гостя. Тим паче, що доріжку до трапу з російського літака розгортали американські військовослужбовці. І в даному випадку, якщо розглядати це традиційно - то червона доріжка виглядає принизливо для Трампа, який таким чином міг висловити повагу до визнаного міжнародним кримінальним судом військовим злочинцем путіна.

Але якщо подивитися на це з іншого боку, то у червоній доріжці можна побачити колір крові, у якій путін намагається затопити Україну. Але тоді і Трамп пройшовся разом з путіним по криваво-червоній доріжці.

Аналіз заяв після зустрічі: Більше туману, ніж ясності

Анонсованої прес-конференції післі зустрічі лідерів фактично не відбулося. Журналісти вислухали дві заяви загальною тривалістю біля 12 хвилин, причому путін говорив трохи довше. Задавати питання журналістам не дали можливості.-

Також путін виступив першим, що є порушенням давньої традиції, якої дотримується і сам Трамп як президент США - як приймаюча сторона він завжди, крім цього випадку, починав виступи.

За словами путіна, "Україна — це братський народ. Ми маємо припинити це, ми щиро зацікавлені в тому, щоб завершити цю війну". Також путін підкреслив, що "Ми бачимо прагнення США сприяти вирішенню українського конфлікту, зрозуміти його суть." Крім того, путін заявив: "Я підтверджую, якби Трамп був би тоді президентом, цієї б війни не сталося."

Сам Трамп заявив про відсутність конкретного результату у справі завершення війни прямо зараз: "Поки ніякої угоди немає, ми не знайшли компроміс із путіним". Але далі він висловив певний оптимізм "Сьогодні ми досягли великого прогресу. Є великий шанс установити мир в Україні. путін хоче кінця війни." Крім того, Трамп пообіцяв поговорити з президентом України та європейськими лідерами: "Я зателефоную Зеленському, в НАТО, зателефоную європейським лідерам, щоб обговорити наші дії."

Ці заяви свідчать про відсутність прориву у справі встановлення миру – Трамп грає на публіку, обіцяючи "кінець війни", тоді як путін тримається за "червоні лінії" росії, включно з визнанням окупації. Для України це означає, що будь-яка "угода" може бути на шкоду її інтересам, адже Трамп уже натякав на "компроміси".

Реабілітація путіна: від ізгоя до партнера

Ця зустріч стала своєрідною реабілітацією путіна на міжнародній арені. Ще кілька днів тому він був ізгоєм – військовим злочинцем з ордером МКС на арешт, якого уникали лідери G7 та майже всіх інших країн, окрім Північної Кореї, Китаю та ще деяких. Але Трамп, запросивши його на Аляску, фактично зробив путіна "рівноправним партнером". Це не просто дипломатія – це сигнал, що США готові "забути" про злочини заради "миру".

Для мене це ризикований прецедент: якщо аутін отримає "індульгенцію", це підірве довіру до міжнародного права і заохотить інших автократів. Європа вже критикує Трампа за "легалізацію агресора", а в Україні це сприймається як зрада.

Телефонні розмови Трампа: Зеленський і Європа в очікуванні

Після зустрічі Трамп одразу зателефонував Зеленському, обіцяючи "все обговорити" і "знайти рішення". Зеленський, за його словами, "не проти миру", але наголосив на "неможливості поступок". Далі пішли розмови з європейськими лідерами: Макрон і Шольц висловили "занепокоєння", а Стармер – "стриману підтримку". Генсек НАТО Марк Рютте закликав до "узгоджених дій".

Для мене це виглядає як спроба Трампа "продати" угоду союзникам, але Європа не готова поступатися принципами.

Реакція українського керівництва: занепокоєння і готовність

У Києві реакція була стриманою, але критичною. Зеленський подякував Трампу за "підтримку", але наголосив, що "мир не може бути на умовах агресора". Голова ОП Андрій Єрмак закликав до "жорстких гарантій", а міністр закордонних справ Дмитро Кулеба – до "неприйнятності компромісів". Це свідчить про готовність Києва відстоювати свої позиції, навіть якщо Трамп натисне.

Європейські лідери: Критика і занепокоєння

У Європі критика лунала голосніше. Макрон назвав зустріч "ризикованою грою", Шольц – "необережним кроком", а Стармер – "необхідним, але сумнівним". ЄС і НАТО побоюються, що Трамп може "продати Україну", і вже готують власні плани. Для мене це розкол у трансатлантичному альянсі – Європа не готова до "миру за будь-яку ціну".

У висновку, зустріч на Алясці – це не прорив, а тест на міцність. Трамп грає в "велику угоду", путін – у виживання, а Україна – у суверенітет. Чи стане це миром, чи новою війною – покаже час. Фактично ж Трамп не зміг зупинити війну прямо зараз, що є показовим крахом його "миротворчості". А путін спромігся не накликати на себе і росію нових санкцій - і для нього це вже певна перемога.

Але символізм Аляски нагадує: історія не забуває, і росія може втратити більше, ніж думає.