Переговори у Туреччині: путін злякався і виставив себе геополітичним лохом
Позиція України
Український президент Володимир Зеленський зайняв рішучу позицію, наполягаючи на особистій присутності путіна. У своєму дописі на платформі X 11 травня Зеленський зазначив: "Я буду чекати на путіна в Туреччині у четвер. Особисто. Сподіваюся, цього разу росіяни не шукатимуть виправдань". Цей крок став відповіддю на пропозицію путіна провести прямі переговори в Стамбулі, яку той озвучив у нічному телезверненні 11 травня. Зеленський також наголосив, що переговори можливі лише після запровадження 30-денного безумовного припинення вогню, якого Україна та європейські союзники вимагали з понеділка, 12 травня.
Зауважимо, що росія у відповідь на пропозицію припинити вогонь відповіла подальшими атаками на фронті та повітряними ударами, показавши таким чином свою справжню позицію.
Українська сторона бачить у цих переговорах можливість продемонструвати готовність до миру, але не за рахунок капітуляції. Радник президента Михайло Подоляк 13 травня підкреслив, що Зеленський готовий зустрітися виключно з путіним, адже "в росії все залежить від нього". Україна також розраховує на підтримку США та європейських країн у разі провалу переговорів, зокрема через запровадження нових санкцій проти Росії.
Позиція росії: невизначеність і маневри
російська сторона, попри ініціативу путіна щодо самого факту переговорів, залишається неоднозначною у своїх намірах. У кремлі поки не підтвердив, чи прибуде путін до Стамбулу. Речник кремля Дмитро пєсков 13 травня уникав прямої відповіді, заявивши: "Як тільки президент вважатиме за потрібне, ми оголосимо про це". Скоріше за все, путін намагається уникнути особистої участі, щоб не виглядати слабким на міжнародній арені, адже він неодноразово називав Зеленського "нелегітимним" і уникав прямих контактів. Також дуже ймовірно, що путін просто злякався особистої зустрічі як з Зеленським, так і, можливо, з президентом США Дональдом Трампом.
Однак, росія наполягає, щоб переговори базувалися на проєкті мирної угоди 2022 року, який передбачає нейтралітет України та визнання російського контролю над окупованими територіями. Юрій Ушаков, старший помічник путіна, зазначив, що переговори мають враховувати "ситуацію на землі", що для України означає фактичну капітуляцію. Така позиція викликає сумніви в щирості намірів росії, адже паралельно з підготовкою до переговорів російські війська продовжують обстріли, зокрема 13 травня в Харківській області загинуло щонайменше троє людей, в той же вечір росіяни атакували балістикою околиці Одеси, а в ніч на 14 травня запустили 145 "шахедів".
Роль Туреччини: посередник із амбіціями
Туреччина, яка вже не вперше виступає посередником між Україною та росією, готується до переговорів із притаманною їй дипломатичною вправністю. Президент Реджеп Таїп Ердоган 11 травня провів телефонні розмови з Путіним і президентом Франції Еммануелем Макроном, підтвердивши готовність Туреччини прийняти переговори. Ердоган назвав цю подію "історичним поворотним моментом" і висловив підтримку російській пропозиції, хоча турецька сторона також наголосила на необхідності припинення вогню перед початком діалогу.
Туреччина прагне зміцнити свою роль як впливового міжнародного посередника, використовуючи своє геополітичне положення та контроль над входом до Чорного моря. Проте аналітики зазначають, що Анкара балансує між підтримкою України та збереженням відносин із Росією, що робить її позицію делікатною.
США: Трамп як ключовий гравець
Сполучені Штати відіграють значну роль у підготовці до переговорів. Президент Дональд Трамп, який позиціонує себе як миротворець, хоча і без особливого успіху, активно підштовхує обидві сторони до діалогу. 11 травня він закликав Зеленського "негайно" погодитися на пропозицію путіна, написавши на Truth Social: "Президент путін не хоче угоди про припинення вогню, а хоче зустрітися в Туреччині у четвер, щоб домовитися про припинення кровопролиття. Україна має погодитися НЕГАЙНО". Трамп навіть висловив готовність особисто прилетіти до Стамбулу, якщо це "допоможе укласти угоду", хоча його участь залишається під питанням.
Держсекретар США Марко Рубіо вже підтвердив свою присутність у Туреччині 15 травня, де він також візьме участь у неформальній зустрічі міністрів закордонних справ НАТО. З ним також буде і спецпредставник Трампа Віткофф. Трамп, однак, викликає занепокоєння в європейських союзників через свою непослідовність: спочатку він підтримував ідею 30-денного припинення вогню, але згодом схвалив пропозицію путіна без цієї умови, що сприймалось як поступка росії.
Очікування та виклики
Зеленський чітко і публічно дав зрозуміти, що відсутність путіна на переговорах означатиме його небажання закінчити війну. "Якщо путін не приїде, це буде остаточним сигналом, що він не хоче миру", – заявив він 13 травня. Такий підхід ставить путіна перед дилемою: його приїзд може бути сприйнятий як поступка, а відсутність – як поразка в очах міжнародної спільноти.
В той же час відсутність путіна на переговорах буде означати ще й те, що він втратив ініціативу на зовнішньополітичній арені, дозволив іншим політичним лідерам принизити себе, не контролює ситуацію і, взагалі, поступив не "по понятіям", коли не прибув на призначену йому "стрєлку" - тобто, став лохом.
Переговори в Стамбулі, якщо вони відбудуться, стануть першим прямим діалогом між Україною та росією з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Проте скептицизм залишається високим: росія не демонструє готовності до компромісів, а її військові дії свідчать про намір продовжувати тиск на Україну. Водночас Зеленський, підтриманий Туреччиною та США, намагається використати цю можливість, щоб показати світу, хто насправді зацікавлений у мирі.
Чи прибуде путін до Стамбулу? Чи вдасться сторонам досягти бодай тимчасового припинення вогню? Відповіді на ці запитання визначать не лише майбутнє України, а й баланс сил у глобальній політиці.
