Загибель лінкора "Новоросійськ" у Севастополі: трагедія 29 жовтня, що забрала 829 життів
Хронологія трагедії: від спокійної ночі до пекла на воді
Лінкор "Новоросійськ" – колишній італійський "Джуліо Чезаре", переданий СРСР як репарація після Другої світової – був флагманом Чорноморського флоту. 28 жовтня 1955 року корабель повернувся з походу й пришвартувався до "лінкорної бочки" біля Морського госпіталю. Екіпаж – понад 1200 осіб – відпочивав, коли о 1:31 ночі пролунав потужний вибух: за оцінками, еквівалент 1000–1200 кг тротилу. Він пробив корпус у носовій частині правого борту, затопивши кубрики з 175 моряками.
Через 30 секунд прогримів другий вибух – лівий борт. Корабель нахилився, оголосили тривогу, але було пізно: о 4:15 "Новоросійськ" перекинувся й затонув, накривши собою сотні моряків. Спроби врятувати корабель тривали понад 2,5 години, за цей час, теоретично, його можна було відбуксирувати на мілину біля самого берега - але цього зроблено не було.
З 139 поранених врятувалися лише 69. Корпус лежав на дні на глибині 17 м, зруйнувавши частину палуби й затопивши кубрики. Рятувальні операції тривали дні: буксири, катери й ескадра витягли 400 тіл, але сотні залишилися під водою.
Сам лінкор був збудований в Італії напередодні Першої світової війни та початково мав озброєння з 13 гармат калібру 305 мм. У 1930-х рр. його модернізували - зняли одну з гарматних башт, гармат залишилося 10, але їх калібр збільшили до 320 мм. Також змінили обводи носової частини та значно збільшили швидкість - з 22 до 28 вузлів. У такому вигляді лінкор і дістався СРСР та став на той час його найбільшим та найпотужнішим бойовим кораблем ВМФ СРСР на той час.
Суперечки та теорії: від мін до диверсії
За 70 років версії множаться. Офіційна – міна – тримається, але критики вказують: чому вибухи були з обох бортів?
Офіційна версія – німецька магнітна міна часів Другої світової, зачеплена якорем. Комісія на чолі з В. А. Малишевим (голова Ради Міністрів СРСР) підтвердила це, звинувативши командування флоту в "недбальстві". Трагедія стала державною таємницею: радянські ЗМІ мовчали, а сім'ї загиблих отримали "секретні" виплати.
2013 році італійський ветеран Уго Д'Еспозіто з диверсійної групи "Гамма" зізнався: "Італія не хотіла віддавати корабель радянським, тому заклали вибухівку в Севастополі в 1955-му". Теорія підтримується: корабель залишався в складі флоту Італії до 1948-го, і перед передачею його СРСР, нібито, було залишено "сюрприз".
Інші версії – саботаж: радянські моряки, незадоволені умовами, або "боротьба з британським шпигуном" (як у книзі Анатолія Вербицького). Сейсмостанції зафіксували вибухи, але глибина мулу (30 м) ускладнила розслідування.
Наслідки – перестановки: віце-адмірал Пархоменко знятий з посади, флот "очищено".
Спадщина: меморіал і уроки для флоту
Загибель "Новоросійська" – остання катастрофа радянського лінкора – прискорила остаточну відмову від таких кораблів. Тим паче, що у СРСР залишалися лише два "ветерани" - часів ще Першої світової війни, нових лінкорів Радянський Союз збудувати так і не зміг. А у 1950-ті вже було зрозуміло - час лінкорів відійшов.
Корпус підняли 1956-го, розібрали на метал, але пам'ять жива: меморіал "Батьківщина – синам" у Севастополі, з фігурою матроса з гвинта лінкора, вшановує загиблих. Щороку 29 жовтня родини, ветерани й моряки кримських флотів (раніше радянського, потім рф, нині – окупаційні) кладуть квіти на рейді.
Сьогодні, у 70-ту річницю, трагедія резонує: у світі гібридних війн підводні міни й диверсії – реальність. "Новоросійськ" це нагадування: на морі помилки коштують життів.
