Коментуючи заборону пов'язаних із росією релігійних організацій, посадовці УПЦ заявили про "відсутність зв'язків із закордонними центрами". Мовляв, "не існує жодного українського документа, який би це підтверджував". Проте такі документи існують, і вони є доволі цікавими.
Володимир Ульянов (той що Ленін) казав: «Уста тих, хто говорить неправду, мають бути зачинені». Висловлюючи цю думку в контексті необхідності жорсткого контролю над інформацією та боротьби з пропагандою, яка суперечила ідеології більшовиків, лідер світового пролетаріату перефразував Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського. Той також вельми негативно ставився до брехні, підкреслюючи важливість стриманості в словах для тих, хто має схильність казати неправду:
- «Уста праведного промовляють мудрість, а язик нечесних відтинається. Уста праведного знають те, що приємне, а уста безбожних — неправду.» (книга Притч Соломона, 10:31-32)
- «Хто стереже свої уста, той береже своє життя, а хто широко відкриває уста, тому погибель» (так само, Притчі 13:3):
Напевно, Ленін міг бути натхненний подібними ідеями з Біблії, хоча його фраза більш радикальна. Що у випадку з представниками руської православної церкви, до речі, є цілком виправданим, і ось чому.
Заборону релігійних організацій, пов'язаних з Росією, прокоментував голова інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП митрополит Климент. За його словами, згаданий законопроект №8371 "можливо і забороняє УПЦ МП", однак у Української православної церкви, мовляв, немає приставки "МП".
За
словами архієрея, "УПЦ не має зв'язків із закордонними центрами" і "не існує жодного українського документа, який би це підтверджував".
Але такі документи є. Причому в великій кількості. Наведу навіть місце, де вони зберігаються – митна служба.
Річ у тому, що УПЦ МП протягом всіх років незалежності України закуповувала необхідні для богослужінь речі виключно в підмосковному селищі Софрино, де знаходиться "свічний заводик" московського патріархату – художньо-виробниче підприємство по виготовленню церковної утварі та інших предметів релігійного культу ТОВ «ХПП „Софрино“ РПЦ», яке є основним джерелом доходів РПЦ.
Мені можуть заперечити, мовляв, УПЦ за роки кровопролитного вторгнення могла знайти іншого постачальника. Відповідаю – не могла. Річ у тому, що УПЦ не має права на виготовлення миру – спеціально приготовленого і освяченого ароматичного масла, яке використовується в таїнстві миропомазання тіла людини, під назвою "миро". Якщо священики УПЦ спробують виготовити миро самостійно, їхня церква моментально потрапить у розряд неканонічних і втратить значну частину вірян.
Це головний "гальмівний" фактор, який утримує помісні церкви від розриву з материнською церквою протягом багатьох століть.
Канонічне право на виготовлення миру в Європі належить виключно Константинопольському патріарху. В даний час у томосах про автокефалію прописано отримання миру від Константинопольського патріархату Грецькою, Албанською, Польською та Чеськими землями і Словаччиною церквами, а з 2018 року – проголошеною автокефальною Православною церквою України. Навіть древній Єрусалимський патріархат отримує миро від Константинополя. За погодженням з Константинопольським патріархом самостійно освячують миро Болгарська, Румунська, Сербська та Грузинська православні церкви.
А тепер невеликий екскурс в історію.
У 1299 році митрополит Київський Максим переніс свою резиденцію у Владимир-на-Клязьмі; а через 26 років місцеперебування митрополитів Київських і всієї Русі (!!!) стала Москва.
У 1448 році собор у Москві самопроголосив Московську митрополію, призначивши митрополитом рязанського єпископа Іону без санкції Константинополя. Після цього відбувся розрив з материнською церквою, і канонічність була втрачена. Хто в цей смутний час виготовляв миро – невідомо.
Повернення в лоно церкви-матері сталося лише в 1589 році після отримання московською церквою від Константинопольського патріарха Ієремії II статусу московського патріархату. Але тут стався казус – Київська митрополія залишилась "під Константинополем", і новій церкві довелося купувати миро в Константинополі або Києві.
Проте канонічність московського патріархату тривала недовго – після смерті патріарха Адріана в 1700 році цар Петро I заборонив обрання нового патріарха, а через 20 років заснував неканонічний Святий Правлячий Синод, яким сам захотів керувати (по прикладу англіканської церкви, очолюваної королем). Тепер миро освячував митрополит Київський як предстоятель найдавнішої кафедри.
Частково канонічність Православної Російської Церкви (назва того часу) була відновлена після падіння монархії в Росії в березні 1917 року. Всеросійський Помісний Собор (що відкрився в Москві 15 серпня 1917 року) 28 жовтня (через кілька днів після захоплення влади більшовиками в Петрограді) відновив патріаршество, обравши на патріарший престол митрополита Тихона (Беллавіна).
На жаль, "недовго музика грала, недовго фраєр танцював" – 23 січня 1918 року церква була відокремлена від держави, позбавлена прав юридичної особи та власності, а релігія оголошена приватною справою громадян. Після смерті патріарха Тихона в 1925 році почалося руйнування храмів і фізичне винищення священиків...
У вересні 1942 року німецькі окупанти відкрили для вірян Києво-Печерську лавру, після чого в Москві занервували сталінські ідеологи. У найкоротші терміни були зібрані залишилися в живих священики, які "під чутким керівництвом" Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі створили те, що ми називаємо РПЦ. Природно, "канонічність" походила не з Константинополя, а з Луб'янки, яка і "варила" попівське масло з ароматом кирзи і давно не стираних чекістських портянок...
Всі ці роки сталінська РПЦ не тільки сама виготовляла миро, але й "одарила" цим "правом" дочірні структури – Польську та Чехословацьку православні церкви. До речі, їм також були надані автокефалії, хоча сама РПЦ томос від Константинопольського патріархату не отримувала.
В церкви смрад и полумрак,
Дьяки курят ладан.
Нет! И в церкви все не так,
Все не так, как надо...
В.С.Висоцький
А тепер повернемося до наших "баранів". Поставимо питання – де сьогодні УПЦ закуповує миро?
У травні 2023 року спалахнув скандал у Вінниці, де якась фірма-посередник продавала православним священикам церковну утварь, закуплену… в тому ж Софрино, незважаючи на повномасштабну війну, порушуючи митні та інші законодавчі вимоги щодо такої торгівлі. Поліція не цікавилася цими схемами, а торговці навіть користувалися пільговим оподаткуванням.
Неможливо розірвати зв'язок з материнською церквою, просто викресливши з назви абревіатуру "МП". Окрім документальних доказів у вигляді митних декларацій, є і нематеріальні докази – незважаючи на постанову Собору УПЦ від 27 травня 2022 року, у парафіях все ще згадують патріарха Гундяєва під час молитв.
Ну і "на закуску" фрагмент листа прославленого класиками отця Федора (Вострикова), священика церкви Фрола і Лавра в уїзному місті N.:
"Голубушка моя, Катерина Александровна!
Мы скоро заживем иначе. Помнишь, я тебе говорил про свечной заводик. Будет он у нас, и еще кое-что, может быть, будет...
Кланяйся всем от меня. Скажи, что скоро приеду. Нежно целую, обнимаю и благословляю.
Твой муж Федя"
