17 вересня 1939: "удар в спину" – як Сталін і Гітлер розділили польщу та запалили Другу світову
Передісторія: пакт, який поділив Європу
Щоб зрозуміти 17 вересня, треба повернутися на місяць назад. 23 серпня 1939 року в Москві міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп і його радянський колега В'ячеслав Молотов підписали пакт про ненапад – документ, який став символом цинізму. Офіційно це був "Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом", але секретний протокол, прихований від світу, ділив Східну Європу на сфери впливу. Польща мала бути розділена по лінії річок Нарев, Вісла та Сан: захід – німцям, схід – радянським. Сталін, параноїдальний стратег, бачив у цьому шанс повернути території, втрачені після Першої світової, і уникнути війни на два фронти. Гітлер, зі свого боку, отримував "зелене світло" для агресії без загрози з сходу.
1 вересня Німеччина вторглася в Польщу з заходу, розв'язуючи Другу світову. Польські сили, хоч і хоробрі, були розгромлені блискавичною війною – "бліцкригом". Британія та Франція оголосили війну Німеччині, але реальної допомоги не надали. Польща чекала на диво, але замість нього прийшов Сталін. Радянське вторгнення було "прямим результатом пакту Ріббентропа-Молотова", який дозволив двом тоталітарним режимам діяти в унісон.
День "удару": 17 вересня в деталях
Ранком 17 вересня, через 16 днів після німецького нападу, радянські війська – понад 600 тисяч солдатів, підтримані танками та авіацією – перетнули кордон. Без формального оголошення війни, польському послу у москві вручили ноту, стверджуючи, що Польща "припинила існування" як держава, і СРСР "захищає" білорусів та українців на її території. Це була чиста пропаганда: польська армія все ще чинила опір німцям, але тепер мусила воювати на два фронти.
Вторгнення було швидким і жорстоким. До кінця вересня радянські сили окупували східну Польщу – близько 200 тисяч квадратних кілометрів з 13 мільйонами жителів. Польські солдати, виснажені боями з німцями, не могли ефективно протистояти. Багато потрапили в полон: понад 230 тисяч польських військових опинилися в радянських таборах, де пізніше тисячі офіцерів були розстріляні в Катині – ще один шрам цієї "співпраці". Зустріч німецьких і радянських військ у Бресті-Литовському 22 вересня, з парадом і рукостисканнями, стала символом їхнього тимчасового союзу.
З моєї точки зору, це був класичний "удар в спину": Польща, яка покладалася на радянську нейтральність (або навіть потенційну допомогу), отримала кинджал у спину в момент слабкості. Сталін чекав, поки німці виснажать поляків, і вдарив, коли ризик був мінімальним. Як зазначив Вінстон Черчилль, іронія полягала в тому, що два режими, які ненавиділи один одного, стали партнерами в злочині. Але при цьому Сталін уникнув тоді звинувачень у агресії та не отримав жодних наслідків - тому що Британії і Франції оголошувати війну ще й СРСР на захист вже розгромленої Польщі було вже не під силу.
Мотиви Сталіна та геополітична гра
Чому Сталін це зробив? На поверхні – територіальні амбіції. Східна Польща (Західна Україна та Білорусь) була частиною російської імперії до 1918 року, і Сталін прагнув "воз'єднати" ці землі. Але глибше – це була прагматична гра. Пакт з Гітлером дав Сталіну буфер у просторі та у часі від нацистської загрози, час на переозброєння армії після чисток 1937-1938 років. Він також розраховував, що війна між Заходом і Німеччиною виснажить усіх, дозволяючи СРСР диктувати умови.
Також Сталін використав цей час для підготовки своєї армії для подальшого наступу на Європу - але, заглядаючи далі, ми бачимо зовсім інакше. Трохи менш як за два роки запланований сталінський наступ перетворився на тотальний розгром радянської армії влітку 1941-го - Гітлер встиг вдарити першим.
Фактично, це був вступ СРСР у Другу світову на боці нацистської Німеччини. Вони не просто розділили Польщу – вони координували дії: німці просили СРСР втрутитися швидше, щоб уникнути звинувачень у повній окупації. Це партнерство тривало до 22 червня 1941 року, коли Гітлер напав на СРСР, перетворюючи Сталіна з агресора на "союзника" Антигітлерівської коаліції. Але для поляків це залишилося зрадою: мільйони депортованих, репресованих, убитих. Радянська окупація принесла НКВС, масові арешти та колективізацію, паралельно з нацистськими жахами на заході.
Я бачу тут урок про тоталітаризм: Сталін і Гітлер були дзеркальними відображеннями – обидва використовували ідеологію для влади, ігноруючи людські життя. Польща стала першою жертвою цієї "співпраці", яка відкрила двері Голокосту та іншим жахам.
Розділ Польщі став прелюдією до повномасштабної війни. СРСР анексував окуповані території Балтійських держав після фальсифікованих "виборів" у жовтні 1939, а Німеччина – свої. Це посилило ізоляцію Заходу: Британія та Франція не оголосили війну СРСР, побоюючись ескалації. Для поляків це означало втрату незалежності до 1945 року, але з радянським домінуванням після.
Сьогодні, у 2025 році, на 86-ту річницю, ця подія резонує в контексті сучасних конфліктів. У світі, де авторитарні режими знову грають у "сфери впливу", 17 вересня нагадує: пакти з агресорами не приносять миру. Польща, тепер член НАТО, вшановує цю дату як символ опору, а для росії – це табуйована сторінка історії. Я переконаний: забуття таких "ударів" веде до повторення. Треба пам'ятати, щоб не дозволити новим Сталіним і Гітлерам, тобто путіну, диктувати долі народів.
