Підготовка США до нових антиросійських санкцій: гра на нервах чи реальна стратегія?
Заяви ключових гравців: хроніка трьох днів
Почнемо з спікера Палати представників Майка Джонсона, який 14 вересня в інтерв'ю CBS News не стримував емоцій. Він назвав санкції проти росії "давно простроченими" і заявив: "Я вважаю, що відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів, і відповідні санкції проти росії давно назріли". Джонсон підкреслив, що Конгрес готовий діяти, але тільки за умови схвалення президента Трампа – без його "зеленого світла" нічого не зрушить з місця. Це не просто слова: Джонсон натякає на внутрішні розбіжності в Республіканській партії, де "яструби" на кшталт нього стикаються з ізоляціоністами, які воліють уникати ескалації, а також на певний консенсус щодо посилення тиску на росію між республіканцями та демократами.
Наступного дня, 15 вересня, президент Трамп у своєму стилі – прямолінійному та провокаційному – озвучив готовність до "серйозних санкцій" проти росії, але з умовами. У заяві, оприлюдненій через соціальні мережі та пресу, він зазначив, що США готові запровадити нові заходи, включаючи тарифи на нафту, якщо всі члени НАТО припинять купувати російську сировину і досягнуть консенсусу. "Просто скажіть коли?" – кинув Трамп, ніби викликаючи союзників на дуель. Він пов'язав це з ширшим контекстом: санкції мають зупинити війну в Україні, але тільки якщо Європа "зробить свою частку". Тут Трамп грає на аудиторію – його виборців, які втомилися від "безкінечних війн", – і водночас тисне на НАТО, вимагаючи рівного внеску. Одночасно він чи не вперше назвав росію "агресором".
Держсекретар Марко Рубіо, відомий своєю жорсткою позицією щодо москви, 16 вересня в коментарі журналістам зазначив, що Конгрес активно працює над новими санкціями, але Європа, яка просить Трампа діяти, повинна почекати. "Не зараз", – сказав Рубіо, підкреслюючи, що США не будуть поспішати без чітких гарантій від союзників. Його слова доповнюють картину: Рубіо, як дипломатичний "яструб", підтримує ідею, але акцентує на координації, щоб уникнути односторонніх втрат для американської економіки.
Між риторикою та реальністю
Ці заяви не випадкові – вони відображають ширший контекст. По-перше, США вже заморозили російські активи на 300 мільярдів доларів, і тепер обговорюється їх використання для допомоги Україні. Трамп та Джонсон пропонують чотири ключові заходи: санкції на компанії, що торгують з російським ВПК; обмеження на продукти, що живлять конфлікт; митні тарифи на країни, які купують російську нафту; та конфіскацію активів.
Але ось парадокс: Конгрес, за словами Джонсона, не рушить без Трампа, а Трамп чекає на НАТО. Це замкнене коло, де відповідальність перекладається один на одного.
З моєї точки зору, це більше про внутрішню політику, ніж про зовнішню. Трамп, як і відразу після переобрання, використовує санкції як інструмент для зміцнення іміджу "жорсткого лідера", але з оглядкою на економіку. Адже нові тарифи на Китай (до 100%), пов'язані з російською нафтою, – це удар по глобальній торгівлі, який може бумерангом вдарити по американським споживачам. Рубіо, зі свого боку, грає роль "розумного копа", стримуючи ентузіазм Європи, яка сама поки що не готова відмовитися від російського газу.
Крім того, є питання ефективності. Попередні санкції, запроваджені з 2022 року, вже значно послабили росію, але не зупинили війну. GAO (Управління урядової підзвітності) зазначає, що Держдепартамент навіть припинив аналізувати ефект санкцій через брак ресурсів. Без чітких цілей – як рекомендує GAO – нові заходи ризикують стати порожньою загрозою.
Наслідки: для України, НАТО та світу
Для України це, з одного боку, обіцянки Трампа та Джонсона – сигнал підтримки, потенційно з фінансуванням з російських активів. З іншого – умови Трампа можуть затягнути процес, даючи москві час на адаптацію. НАТО опиняється в скрутному становищі: Німеччина та Угорщина все ще залежать від російської енергії, тож консенсус малоймовірний.
Глобально, це тест на єдність Заходу. Якщо санкції запровадять, вони вдарять по Китаю, який купує російську нафту, посилюючи торгівельну війну. Але якщо все обмежиться черговими заявами, це підірве довіру до США як лідера.
У підсумку, я скептичний: ці заяви – це "гра на нервах", де Трамп, Рубіо та Джонсон тестують межі. Справжні санкції - це не слова, а реальні дії. Поки що ми бачимо шоу, але не фінал. Слідкуймо за Конгресом – там розгорнеться справжня битва.
