Одеський трамвай: все починалося з Люстдорфу
На початку XX століття Одеса мала розгалужену мережу рейукового транспорту: конку та паровики.
Проте впровадження електричного трамвая сильно затягнулося через консервативність місцевої влади та небажання іноземного інвестора — «Анонімного бельгійського товариства» — вкладати кошти у модернізацію прибуткової конки.
Місто не мало грошей на викуп транспортної мережі, тому опинилося у програшному становищі порівняно з іншими містами, де трамваї вже успішно курсували.
Щоб змінити ситуацію, бельгійці у 1906 році уклали угоду з громадою німецької колонії Люстдорфа, на той момент перейменованої на Ольгіно.
Трамвай на зупинці біля депо, 1908 рік. Двоповерхова будівля на другому плані - комплекс адміністративного корпусу та електростанції, що зберігся до наших днів, колекція Сергія Кравченка
Щоб дістатися до неї з Одеси, треба було спочатку доїхати до 16-ї станції Фонтану паровиком, потім пересісти на конку та дістатися до Дачі Ковалевського. А потім уже на возі чи бричці трястися до Люстдорфа. Така відстань навіть породила приказку, що "Париж - це десь за Люстдорфом" . Проблема стала актуальною, оскільки розширення дачного масиву вздовж морського узбережжя до Дачі Ковалевського вичерпало себе, і вже в 1900-х роках пішло далі – до Люстдорфа.
Село безкоштовно виділило землю, а інвестор мав збудувати всю лінію завдовжки 3,5 версти, яка мала бути одноколійною з двома роз'їздами, за 6 місяців. Вартість будівництва покладалася на інвестора і становила 100 тисяч рублів.
Роз'їзд на одноколійній лінії біля цвинтаря - зараз це вулиця Миколи Троїцького, за СРСР і донедавна - Карла Лібкнехта, 1908 рік, колекція Сергія Кравченка
Вже влітку 1907 року ця демонстраційна лінія запрацювала, перетворивши Люстдорф на перший сільський населений пункт імперії з власним трамваєм.
На лінію поставили три вагони - два німецькі вагони заводу MAN і один - побудований на суднобудівному заводі в Миколаєві.
У такому вигляді Люстдорфський трамвай пропрацював із 1907 по 1913 роки. Від Люстдорфа-Ольгіно до Одеси можна було доїхати з двома пересадками – на Дачі Ковалевського та 16-ї станції.
Дача Ковалевського - пересадка з електричного трамвая на конку, листівка
Цей локальний успіх зрештою переконав одеську владу віддати бельгійцям підряд на будівництво загальноміської мережі. У 1910 році, як ми згадували, трамвай нарешті поїхав самою Одесою, а згодом цю загальноміську мережу з'єднали з тією самою першою люстдорфською лінією.
Після 1913 року з'явилася можливість доїхати сюди з центру Одеси трамваєм без пересадок або з однією пересадкою - залежно від маршруту та пори року. Вузькоколійна лінія, яка йшла вздовж пляжу містком ще сотню-другу метрів від рятувальної станції, так чи інакше, пропрацювала до 1934 року з перервами у період громадянської війни та спричиненою нею розрухи при більшовиках. З 1935 року трамвай у Люстдорфі став ширококодійним, але це вже інша історія.
Трамвайне депо та рятувальна станція на березі моря у Люстдорфі, фото до 1914 року, www.old.odessa.ua
Цікавою є доля комплексу будівель депо. Бокс для трамваїв, який містив усі три вагончики, був зруйнований під час Другої світової війни. Друга двоповерхова будівля, що поєднувала адміністративний корпус і електростанцію, згодом була перебудована в житловий будинок. І ще зараз в ньому мешкають родини колишніх ватманів (вагоновожатих), які пам'ятають, як їхні дідусі та бабусі водили бельгійські "пульмани".
1910 рік, трамвай між Люстдорфом та Дачею Ковалевського, фото Крикора Магнікіана з сімейного архіву А. Петросян
