Трамп і Зеленський знову спробували домовитися про мир
Перед зустріччю Трамп мав двогодинний телефонний дзвінок з президентом росії Володимиром путіним, який він описав як "дуже продуктивний", і планував ще один після розмови з Зеленським, що підкреслює тристоронній характер нинішньої дипломатії.
Перед початком зустрічі українська сторона наголошувала на необхідності узгодження чітких механізмів реалізації потенційної мирної угоди та безпекових гарантій від США. Зеленський заявляв про обговорення процедур впровадження можливих домовленостей, зокрема щодо гарантій безпеки та виконання умов потенційного мирного плану. Він підкреслив, що Україна готова до миру, але потребує "100% готової" угоди, включаючи референдум або парламентське схвалення для ключових питань, таких як територіальні поступки в Донбасі, де громадська думка, за його словами, схиляється до припинення бойових дій.
Американська сторона, у свою чергу, окреслювала зустріч як можливість значно просунутися в узгодженні мирного плану, підкреслюючи, що існують «усі передумови» для досягнення угоди, яка була б "доброю для України та для всіх", і обіцянки включення "сильних" безпекових гарантій для Києва. Трамп, відомий своїм прагматичним, а часом і контроверсійним стилем дипломатії, хвалився атмосферою Mar-a-Lago, називаючи її "прекрасною" і жартуючи про їжу та вигляд українського генерала, що додало зустрічі неформального, майже шоу-бізнесового відтінку, типового для його підходу.
За їхніми підсумками обидва президенти описали переговори як продуктивні та ті, що демонструють прогрес у ключових питаннях, хоча не було підписано жодного остаточного пакету угод. Зеленський заявив про "суттєвий прогрес" у 20-пунктовому мирному плані, де 90% пунктів уже узгоджено, а гарантії безпеки — на 100%. Трамп, у свою чергу, зазначив, що переговори перейшли у "фінальний етап" і сторони "набагато ближче" до угоди, з 95% погодженими елементами, але залишилися "один чи два складні питання". Американський лідер також наголосив, що росія "серйозно" налаштована на мир, і попередив, що без швидкої угоди Україна ризикує втратити більше територій та життів, що звучить як тиск на Київ для компромісів.
Водночас, переговори не привели до миттєвого прориву: низка ключових питань залишаються предметом подальших узгоджень, зокрема контроль над окупованими територіями, механізми гарантій безпеки та міжнародного моніторингу. За повідомленнями західних джерел, близько 95 % проєкту мирного плану, який узгоджували Україна й США, уже погоджено, включно з концепціями безпекових гарантій, що здійснюватимуться на зразок колективної оборони. Трамп підтвердив, що Європа візьме на себе основну частину гарантій, з допомогою США, а зустріч українських та європейських лідерів у Вашингтоні запланована на січень 2026 року.
Обидва лідери домовилися продовжити роботу через міжурядові робочі групи, які включатимуть дипломатів, політичних радників і посадовців із обох країн. У складі американської групи названі спецпосланці та високопосадовці, такі як Стів Віткофф, Джаред Кушнер, Марко Рубіо, Піт Хегсет та генерал Кейн, що свідчить про намір продовжувати інтенсивний діалог у січні 2026 року. Команди зустрінуться вже наступного тижня для фіналізації деталей.
Переговори відбулися на тлі чергових обстрілів української території російськими силами та триваючої напруги на фронті, що підсилює політичну й дипломатичну значущість діалогу. Франція, Німеччина та Велика Британія також вели консультації щодо мирного плану, підкреслюючи важливість європейської ролі в гарантуванні безпеки України в довгостроковій перспективі. У той же час частина питань залишаються нечіткими: хоча сторони висловили обнадійливий тон, незважаючи на оптимізм, прямих домовленостей щодо припинення вогню чи конкретних юридично обов’язкових домовленостей не досягнуто, і проєкт угоди потребує подальшого напрацювання. Крім того, шлях до Mar-a-Lago був заблокований проукраїнськими протестувальниками, які вимагали сильних гарантій для Києва, що додає тиску на Трампа з боку громадськості.
Аналіз цієї зустрічі свідчить, що вона є важливою дипломатичною віхою, але не фінальним рішенням. З одного боку, обидва президенти підкреслили прагнення рухатися до мирного врегулювання, і значна частина ключових елементів українсько-американського мирного плану, за їхніми словами, досягнута. Це відображає зсув у геополітиці: Трамп позиціонує себе як "миротворець", використовуючи свою "хорошу" історію з путіним, щоб прискорити процес, який за Байдена тягнувся роками. З іншого боку, значні розбіжності щодо реалізації, гарантій і подальших кроків залишаються відкритими — зокрема, територіальні поступки можуть ослабити Україну стратегічно, а залежність від європейських гарантій ризикує створити розкол у трансатлантичному альянсі, якщо США відступлять. Трампова заява про "ригед" вибори 2020 року, зроблена поруч із Зеленським, додає іронії: вона нагадує про внутрішньополітичні травми США, які можуть вплинути на зовнішню політику, роблячи її менш передбачуваною.
Перспективи на 2026 рік передбачають продовження інтенсивного двостороннього діалогу на рівні робочих груп, активне залучення європейських партнерів і подальше обговорення параметрів мирного плану, включно з механізмами контролю за виконанням домовленостей. Такий підхід свідчить про прагматичний, але поступовий шлях до потенційного припинення війни, який потребує часу, політичної волі всіх сторін і злагодженої міжнародної підтримки. Однак, без чітких дедлайнів і з урахуванням російських обстрілів, оптимізм може швидко згаснути, перетворивши цю зустріч на ще один епізод у тривалій грі на виснаження. Якщо угода буде досягнута, вона відкриє шлях для економічного відновлення України через інвестиції та газові потоки з росії, але ціна — територіальні втрати — може стати болісним компромісом для Києва.
Увечері 28 грудня 2025 року переговори між Трампом і Зеленським стали важливою точкою у дипломатичному процесі врегулювання російсько-української війни, що демонструє певний прогрес і створює фундамент для подальшої співпраці. Однак відсутність конкретних угод і необхідність продовження роботи підкреслюють складність і тривалість цього процесу, де кожна сторона балансує між миром і стратегічними інтересами.
