Суржик, діалект чи говірка?
Наприклад, "Одеські оповідання" великого Ісаака Бабеля були створені на одеській мові - чудового гармонійного поєднання російської та єврейської (їдиш) з вкропленнями української, польської та інших мов багатонаціональної Одеси. Саме це і робить ці безсмертні твори цікавими та неповторними.
Або естрадний дует Юхима Березіна (Штепсель) та Юрія Тимошенка (Тарапунька). На тлі Штепселя, що ідеально говорить на російській, кожна фраза на суржику Тарапуньки викликала бурю оплесків в будь-якому залі незалежно від наявності в ній самого жарту. Це був блискучий хід, придуманий випускниками київського театрального інституту, завдяки викладачам якого обидва артисти чудово розмовляли обома мовами.
Але справжным апофеозом змішаної мови став фільм "За двома зайцями", знятий на кіностудії ім.Довженко Віктором Івановим у 1961 році за мотивами однойменної комедійної п'єси Михайла Старицького.
Сценарій писав сам Віктор Іванов. Первинна версія фільму була україномовною, і лише цирульник Свирид Голохвостий розмовляв суржиком, чим підкреслювалася його недолугість. Для фільму було також створено російський переклад, де всі репліки, окрім монологів Голохвостого суржиком, продублювали російською.
А тепер послухаємо, що про все це говорять профейсійні літературознавці.
Суржик — це розмовна форма змішаної мови, в якій елементи української та російської мов поєднуються без дотримання літературних норм, являючи собою штучну суміш лексики, граматики та фонетики.
Діалект — це природний регіональний різновид мови зі своєю, хоч і відмінною від літературної, нормою.
Говірка — це місцевий різновид мови, поширений на невеликій території, що має свої унікальні граматичні та лексичні особливості, найменша одиниця діалектної системи мови, що відрізняється від літературної мови і ширших діалектів.
Суржик зафіксовано письмово вже у першого автора, який писав українською мовою, — Івана Котляревського у його творі "Наталка-Полтавка" (1819) у Возного — українця (представника влади в селі), який намагався говорити російською для людей, які не знають української.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, який визначив під час обробки опитування суржик як «суміш української та російської мов», частка дорослого населення, що говорила суржиком у 2003 році становила 10,7% всього населення України. На суміші російської та української говорять від 2,5% на Західній Україні, до максимального показника 21% у деяких областях Лівобережної України.
