За законами військового часу...

Ось, що пише про цю поки що загадкову для одеситів людину ВВС:

"Сергій Лисак був одним із найбільш непублічних керівників областей в Україні. Інформації про нього у відкритих джерелах настільки мало, що практично неможливо знайти навіть дату народження.

Пояснюється така закритість просто. Більшу частину свого свідомого життя Лисак провів, як зазначається у короткій біографічній довідці на сайті Дніпропетровської ОДА "на оперативних та керівних посадах в управліннях Служби безпеки України у різних регіонах". За деякими даними, Лисак служив в "Альфі" - спецпідрозділі СБУ.

У 2014-15 і 2017 роках Лисак брав участь в АТО. Ось як лаконічно описав специфіку своєї роботи у ті дні сам Лисак: "Виявлення шпигунів, виявлення розвідників, контрдиверсійна робота".

Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало полковника Лисака в Житомирі – там він з 2020 року очолював обласне управління СБУ.

У липні 2022 року президент призначив Сергія Лисака головою управління СБУ в Дніпропетровській області.

За міцною статурою нового керівника Одеси можна безпомилково припустити, що значне місце у його житті займає спорт. В одному з інтерв'ю Лисак сказав, що у нього немає улюбленого місця для відпочинку в Дніпрі, бо його робочий графік чітко вкладається у схему "дім-робота-спортзал" і не залишає місця ні для чого іншого.

Лисак зізнавався, що "переважну частину життя" займався греко-римською боротьбою а сьогодні є віце-президентом української федерації цього виду спорту.

На запитання, що перше він збирається зробити після перемоги України у війні проти росії, Лисак якось сказав: "Написати рапорт на відпустку, побути з родиною. Як мінімум на тиждень. А далі – засукати рукави і відбудовувати країну".

Добре це чи погано? Все залежить з якого боку дивитися...

З одного боку, це далеко не перший генерал, що очолив "перлину біля моря". До нього було багато бойвих вищіх офіцерів, які увійшли в історію міста:

1. Перший градоначальник Одеси Хосе де Рíбас розпочав військову службу в імперській армії в чині капітана під ім'ям Йосип Михайлович Дерібас і дістався до повного адмірала. Він не був засновником Одеси (місто вже існувало задовго до його народження під іншою назвою), але у 1794 році вийшли рескрипти Катерини II про облаштування Хаджибею, де Рібас призначався головним упорядником порту та фортеці, які будував брабантський інженер Франц де Воллан, У червні того ж року де Рібас був призначений і шефом розквартированого в Хаджибеї Чорноморського гренадерського корпусу, себто став одночасно флотським, армійським і цивільним начальником у Хаджибеї. "Створення" нового міста (насправді було лише перейменування) урочисто відзначили 2 вересня 1794 закладкою фундаментів головних будівель (зараз цей день відзначається як день міста).

2. 3-й градоначальник Одеси та Новоросійський генерал-губернатор, генерал-лейтенант Емманюель Софій Септіманій де Віньєро дю Плессі́, герцог д'Егійон, герцог де Фронсак, герцог де Рішельє, майбутній прем'єр-міністр Франції. Про його важливе місце в історії Одеси навіть нагадувати не треба.

3. Генерал-майор англієць Томас Кобле, за боротьбу з чумою у 1812 році його ім'ям увічнена вулиця Коблевська (зараз Павла Зеленого) та селище Коблево по дорозі до Миколаєва.

4. Учасник битви під Аустерліцом генерал Олександр Андро де Ланжерон, продовчувач справи Де Рішельє - "пробив" у Петербурзі для Одеси "порто-франко", заснував Рішельєвський ліцей, народне училище для дівчат та грецьке комерційне училище; заклав ботанічний сад та Приморський бульвар; забезпечив Одесу якісною водою; утворив першу міську думу і відкрив пам'ятник Рішельє роботи І. П. Мартоса.

5. Генерал-майор військово-судового відомства Володимир Мустафін, звернувся до гетьмана Скоропадського з питання ліквідації відкритого в місті російського консульства, з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». Провів в Одесі кампанію по ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. Не дочекавшись рішення гетьмана, самостійно ліквідовав російське консульство, а його співробітників під охороною екстрадував за межі України.

6. Генерал-майор Ві́ктор Миколайович Сокира-Яхонтов, генеральний хорунжий армії Української Держави. Після падіння Гетьманату наказом Денікіна призначений командувачем Української Галицької арміії. Напередодні вступу до Одеси частин більшовиків був призначений міським градоначальником, після чого його галичани захопили всі урядові стратегічні точки Одеси, виставили пости, вивісили українські прапори, видали газету «За Україну» та захистили одеські склади від мародерів. Після перемовин здав Одесу без бою за умов спільного походу проти Польщі для визволення Галичини. Але вже через місяць вийшов на чолі великої військової маніфестації під синьо-жовтими прапорами з нагоди Шевченківських свят, що налякало радянську владу кількістю патріотів. В СРСР перебував у концентраційних таборах як «неблагонадійний націоналіст», розстріляний 1938 року.

Як бачите, пан Лисак опинився у надзвичайно шановній компанії.

З іншого боку, на майже всіх важливих посадах у місті залишаються люди з команди Труханова, які можуть почати саботувати вказівки нового військового градоначальника. Для їх заміни потрібен час, якого новий керівник не має. Крім того, повноваження може зняти з Труханова лише сесія Одеської міськради, збір якої може затягнутися (я вже не говорю про те, яке рішення вона прийме). Таким чином виникає двовладдя, яке ніколи до чогось позитивного не приводило.

Який можна зробити висновок?

Хвилюватися за прихід до керівництва в Одесі генерала не потрібно (не ми перші - не ми останні), але уникати внутрішньої боротьби між новою та старою владою треба обов'язково.