Саміт ШОС у Шанхаї: як Сі поставив путіна на місце
Підсумки саміту: заяви про єдність, але без конкретики
Саміт, що зібрав лідерів 10 країн-членів ШОС та гостей, завершився Тяньцзіньською декларацією, яка підкреслює "солідні кроки" в співробітництві. Ключові моменти: посилення штучного інтелекту (ШІ), фінансова співпраця, культурні обміни та підтримка багатосторонньої торгівлі. Китай, як господар, наголосив на "справедливості та справедливості", а його лідер Сі Цзіньпін закликав до "солідних дій" проти невизначеності.
Заяви про вирішальний вклад Китаю у перемогу у Другій світовій війні та підтримку мультилатералізму звучать як відповідь на західні наративи, але без конкретних кроків вони залишаються суто пропагандистською риторикою.
В той же час росія, представлена Володимиром путіним, акцентувала на продовженні війни проти України та "безпеці", але її пропозиції про спільні навчання та економічні коридори не знайшли гучного відгуку. Індія, під орудою Нарендри Моді, та Туреччина з Реджепом Тайїпом Ердоганом підкреслили економічні вигоди, тоді як Іран та Північна Корея, як гості, використали платформу для антизахідної риторики. Загалом, саміт – це 6 ключових заяв: від ШІ до клімату, але без революційних рішень, як пише CNBC. Для мене це виглядає як спроба Китаю "перемкнути" фокус від конфліктів на економіку, але реальність – це все ще клуб, де кожен грає свою гру.
Різниця в Церемоніалі: Алієв і Ердоган у центрі, путін – на узбіччі
Одним із найцікавіших аспектів став контраст у церемоніалі зустрічей. Азербайджанський президент Ільхам Алієв і турецький лідер Реджеп Тайїп Ердоган були прийняті з особливим теплом: їхні зустрічі з Сі Цзіньпіном включали повний протокол – від почесної варти до банкетів. Алієв, як пише азербайджанська преса Budrooo News, був зустрінутий як "рівний", з акцентом на енергетичні проєкти, тоді як Ердоган обговорив "регіональну стабільність" у розкішній обстановці. Це не випадково – обидва лідери представляють країни з зростаючим впливом, які балансують між ШОС і Заходом. І Китай відноситься до них відповідно - як до рівноправних партнерів та ключових геополітичних гравців.
На противагу, зустріч путіна виглядала стримано: коротка церемонія без помпи, а його виступ – не в центрі уваги. Азербайджанські медіа висміяли цей контраст, порівнюючи "теплий прийом Алієва" з "холодним для путіна". Для мене це символізує зсув: росія, ослаблена війною в Україні, втрачає статус "великого гравця" в ШОС і "переводиться" у роль васала Китаю, тоді як Азербайджан і Туреччина набирають обертів. Це не лише протокольна деталь, а сигнал про те, як Китай бачить майбутнє організації – з фокусом на економіку, а не на агресію.
Саміт у Тяньцзіні – це не прорив, а підтвердження китайського домінування. Заяви про ШІ та торгівлю звучать перспективно, але без конкретики вони залишаються деклараціями. Різниця в церемоніалі – це дзеркало реальності: путін у тіні, тоді як Алієв і Ердоган – у центрі. Для мене це сигнал про те, що ШОС еволюціонує від "антизахідного клубу" до економічної платформи, де росія вже не диктує правила, а перетворилася на сировинний придаток та васала Китаю.
Але чи вистоїть ця єдність перед викликами, як війна в Україні чи напруга з Тайванем? Час покаже, але поки що Китай грає першу скрипку, а інші – лише підтримують мелодію.
