«Славетне перше червня»: як британці виграли морську битву, але забули, навіщо взагалі припливли
Хлібний бунт масштабу країни: передісторія
Уявіть собі Францію зразка 1794 року. У країні в розпалі революція, гільйотина працює в три зміни, кругом хаос, а найголовніше — людям просто нічого їсти. Через неврожаї та війну з половиною Європи молодій республіці загрожував цілком реальний голод.
Єдиним порятунком став гігантський конвой зі 117 вантажних суден, повністю забитих зерном та продовольством, який вирушив до Франції з Америки. Британське Адміралтейство, потираючи руки, вирішило, що це ідеальний шанс задушити революцію кістлявою рукою голоду, і відправило свій могутній Флот Каналу на перехоплення. Завдання було максимально простим: знайти конвой і відправити його на годування риб.
Битва: як виграти бій і втратити сенс
Британською ескадрою командував легендарний адмірал Річард Хау (відомий як «Чорний Дік»), а французьким флотом прикриття — адмірал Луї Тома Вілларе де Жуайєз, якому паризьке керівництво прямо натякнуло: «Або конвой дійде, або твоя голова залишиться в кошику ката».
Хау мав 25 лінкорів (вітрильних, звичайно, не дредноутів), 7 фрегатів (це тоді так само як лінкор, але менше і трохи швидше і маневреніше) та 2 брандери. Флот Жуайєза мав 26 лінкорів і 5 фрегатів. Тобто, сили були фактично рівними.
1 червня флоти зійшлися глибоко в Атлантиці. Британський адмірал Хау провів блискучий маневр, розірвавши французьку лінію. Загриміли тисячі гармат, кораблі зчіплювалися в абордажних боях, тріскалися щогли, а дим застеляв небо.
Французький флот був добряче пошматований. Британці героїчно пустили на дно один французький лінійний корабель (знаменитий «Vengeur du Peuple», який тонув під крики «Хай живе Республіка!») і захопили ще шість як трофеї. Загинуло біля 3500 французів, приблизно стільки ж потрапили у полон. Самі ж британці не втратили жодного корабля.
Здавалося б, тотальний розгром. Британські моряки святкували, рахували призові гроші за захоплені кораблі і готувалися приймати почесті героїв.
Стратегічний фінал: «А де ж наша їжа?»
А тепер — найсмішніше. Поки британський флот із пафосом гамселив французькі військові кораблі, захоплювався власною крутістю і витрачав час на буксирування підбитих трофеїв, той самий гігантський американський конвой із зерном тихенько проплив повз зону бойових дій і спокійно пришвартувався у французькому порту Брест.
Французький адмірал Вілларе де Жуайєз пожертвував сімома бойовими кораблями, але ідеально виконав своє головне завдання: він відволік британців і врятував свою країну від голодної смерті (а свою шию — від леза гільйотини).
Хто ж у підсумку переміг? Обидві сторони влаштували гучні гуляння:
Лондон шаленів від радості, оголосив битву «Славетним першим червня» і роздавав адміралам медалі за видатну тактичну перемогу та потоплені шматки дерева.
Париж святкував стратегічну перемогу, бо народ нарешті отримав хліб, завдяки якому революція змогла успішно продовжувати різати голови ще не один рік.
Ця битва залишилася в підручниках як вічний пам'ятник військовому парадоксу: іноді можна втратити кілька кораблів, але виграти військову кампанію. Або ж потопити ворога, отримати орден, але повністю провалити завдання, заради якого ти взагалі вийшов у море.
