Голоси з минулого...

"Тріо Маренич"

Антоніна (1950 р.) і Світлана (1956 р.) Сухорукови народилися і виросли в місті Куйбишеві (нині — Самара). Валерій Маренич (1946 р.) родом із Кривого Рогу. Антоніна, яка єдина з усього колективу мала вищу музичну освіту, починала співочу кар'єру в московському естрадному оркестрі Юрія Саульского «ВІА-66». 1971 року удвох з Валерієм Мареничем вони організували співочий дует, куди згодом підключили й сестру Антоніни Світлану. Жили учасники гурту утрьох в однокімнатній квартирі в Луцьку.

Вперше на телеекрани України «Тріо Маренич» потрапили 1978 року і дуже швидко завоювали популярність спочатку в Україні, а потім і в усьому СРСР.

З цього часу в репертуарі гурту залишилися тільки україномовні пісні «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой, під вишнею …», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?» та інші.

А потім почалися суперечки тріо з министерством культури. Офіційна версія - хвороба Антоніни Маренич, після якої вона не могла співати наживо, але «співати під фанеру» відмовлювалась. Насправді все було у відмові артистів виконувати радянські "патріотичні" пісні та спроби співати пісні січових стрільців. Представники влади заборонили тріо виступати за межами Волинської області.

Юрій Гуляєв

Заслужений артист УРСР (1960), народний артист УРСР (1965). народний артист СРСР (1968) народився в Тюмені у 1930 році. Після закінчення школи Гуляєв вступив до Свердловського медичного інституту, але, швидко усвідомивши помилку у виборі професії, перейшов до Уральської консерваторії імені М. П. Мусоргського у Свердловську (нині Єкатеринбург) на вокальний факультет. На п'ятому курсі (1953) був запрошений до Свердловського театру опери і балету. Кар'єра оперного співака продовжувалась у Донецькому (1955—1960) і Київському оперних театрах (1960—1975). 27 травня 1962 року вперше виконав пісню «Як тебе не любити, Києве мій!», яка в листопаді 2014 року стала офіційним гімном міста Київ.

Ми досить часто "витираємо ноги" про тих, хто виїхав з України до імперського центру, але як ставитися до людей, які приїхали до нашої країни і стали справжньою легендою українського народу?

Муслім Магомаєв

Співак народився в Баку у 1942 році в музичній родині. Його дід Муслім Магомаєв-старший був класиком азербайджанської музики, його ім'я має Азербайджанська філармонія, а батько - театральний художник Магомет Магомаєв загинув на фронті за декілька днів до завершення війни у квітні 1945 року.

У 1960-ті Муслім Магомаєв з успіхом виступав на сцені паризької «Олімпії», провів успішні гастролі в США, стажувався у 1964—1965 в міланській «Ла Скала», але після завершення стажування відмовився від роботи у трупі "Большого театру" у москві.

Геніальний співак не був пов'язаний з Україною крім багаторазивих гастролей та жінки - оперної співачки з Одеси Тамари Синявської, але його виконання пісні "Недоля" ("Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...") на слова харківського українського поета Михайла Петренка (1841р.), якого свого часу плутали з Тарасом Шевченко, стало хрестоматійним для переважної більшості симпатиків українских пісень.

Треба сказати, що цей вірш у 1876 году був надрукований у львівській «Правді» у рубриці «Із ненадрукованих творів Тараса Шевченко». Це привело до літературної помилки, котру потім виправили на сторінках львівського журналу «Заря» у 1887-му році. Але дехто й досі приписує текст Кобзарю. До речі, вдало перекласти вірш російською не вдалося ще нікому. Ось як виглядав перелад, який з'явився відразу після першого видання українською у 1841 році:

Смотрю на небо и мыслю думаю:
Почему я не сокол, почему не летаю?
Почему мне, Боже, Ты крылья не дал?
Я бы землю покинул и в небо слетал…

Мабуть, для цього потрібна справжня українська душа...

Микола Кондратюк

Пісню "Ніч така мічячна" переспівали майже всі відомі українські (і не тільки) виконавці. Довго не міг зрозуміти, кому саме віддати перевагу - Борису Гмирі, Дмитру Гнатюку, Анатолію Солов'яненко, Олександру Пономарьову чи Квітці Цісик? Зупинився на Миколі Кондратюку, бо саме він співав іі "за кадром" у фільмі "В бій йдуть тільки "старі", поєднуючи геніальну режисуру Леоніда Бикова, фантастичну гру Володимира Талашко та істинно народну пісню, створену у 1914 році двома кобзарями-аматорами - архітектором Андрієм Волощенко та актором Василем Овчинніковим на слова Миколи Старицького (перший віріант мелодії був написаний Миколою Лисенко). Якщо ви пригадуєте у фільмі є епізод, у якому Леонід Биков каже: «Як же ви не помітили — ми ж сьогодні над моєю Україною билися… де і повітря інше, а небо блакитніше і земля зеленіша!». Відірвати від цих слів пісню майже неможливо...

Микола Кондратюк народився у 1931 році в місті Старокостянтинові Хмельницької області, дитинство провів у Полтаві, де закінчив семирічну школу, навчався у фабрично-заводському училищі, працював з 1947 року монтажником на будівництві та водночас отримав музичну освіту в Полтавському музичному училищі. Потім була Киівська консерваторія, хор Г.Г. Верьовки та Київська опера. Важкий шлях до слави і Кондратюк його пройшов...

Лайма Вайкуле

Лайма народилася у 1954 році в сім'ї лівського походження. У віці 12 років вперше виступила на сцені, взявши участь в конкурсі юних вокалістів, де отримала диплом і почала виступати з біг-бендом. У віці 15 років, пройшовши досить важкий конкурс, стала солісткою Ризького оркестру радіо і телебачення під керуванням Раймонда Паулса. З 1979 року виступала у вар'єте «Jūras pērle», де я вперше побачив її наживо. У серпні 2018 року, під час гастролей в Одесі, Вайкуле сказала, що не поїде виступати до Криму, який би гонорар їй не запропонували. У лютому 2022 року виступила із засудженням вторгнення росії в Україну.

«Ще́дрик», який виконала Вайкуле — всесвітньо відомий твір для хору українського композитора Миколи Леонтовича, створений на початку XX століття. Після гастролей хору Олександра Кошиця в країнах Європи у 1919 році (Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Польща, Іспанія) та в США у 1922 році, «Ще́дрик» став знаним не тільки в Україні, але й у всьому світі, а його англомовна версія відома як «Колядка дзвонів» (Carol of the Bells) стала однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі. В наші часи «Щедрик» можна почути в усіх куточках світу англійською, німецькою, іспанською, японською тощо.

Квітка Цісик

Американська оперна та блюзова співачка українського походження, популярна виконавиця українських народних і популярних пісень. Пісня «You Light Up My Life», яку вона виконала для однойменного фільму, отримала 1978 року «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму», а також номінувалася на нагороду «Греммі» в категорії «Пісня року».

Народилася у 1953 році в нью-йоркському районі Квінз в сім'ї Іванни та Володимира Цісиків (відомого скрипаля-віртуоза) — післявоєнних емігрантів із заходу України. Батько з дитинства навчав доньок грати на скрипці та фортепіано. Так Квітка пізнала скрипку в чотири роки. Її сестра Марія Цісик стала відомою піаністкою, була директоркою Консерваторії Сан-Франциско, вела майстер-класи в Карнеґі-холі. Квітка ж, крім гри на скрипці, опановувала сценічне мистецтво в балетній школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської (головна роль у балеті-казці «Попелюшка», 1967 рік; балетна сцена опери «Анна Ярославна» в Карнеґі-холі, 1969 рік), співала в одному хорі з малим Майклом Джексоном та займалася кінним спортом. У будні Цісик навчалася в американській стандартній школі, а щосуботи прямувала до «Школи українознавства» (Озон-Парк), куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв'язок з батьківщиною.

Потім до неї прийшла епоха великого кіно:

«Ти осяюєш моє життя» Джозефа Брукса (1977 рік) — виконала всі пісні головної героїні (фільм відзначено «Оскаром» та «Золотим глобусом» за найкращу пісню) та зіграла в епізодичній ролі дружки нареченої — головної героїні фільму;

«Віз» Сідні Люмета (1978 рік) — співачка дорослого хору в музичній пригодницькій адаптації «Чарівника країни Оз». Головні ролі у фільмі виконали, зокрема, Даяна Росс і Майкл Джексон;

«Один-єдиний» Карла Райнера (1978 рік) — однойменний саундтрек до кінофільму;

«Коло двох» Жуля Дассена (1980 рік) — однойменний саундтрек до кінофільму;

«Ділова дівчина» Майка Ніколса (1988 рік) — бек-вокал для саундтреку «Let the River Run»[en] у виконанні Карлі Саймон.

За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald's, American Airlines та Delta Air Lines, Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку 1980-х років Цісик стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна кількість прослуховувань рекламної продукції Цісик склала понад 20 мільярдів слухачів — майже в чотири рази більше, ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста.

1983 року разом з матір'ю відвідала Україну — була у Львові й інших містах заходу України. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка Цісик завітала до історичної батьківщини. На той час її пісні були заборонені в Україні. Візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях.

29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши 5 днів до 45-річчя, Квітка Цісик померла вдома в оточенні родини.

Єдина заборонена пісня Софії Ротару

Вперше ця пісня з'явилася у легендарному музичному фільмі "Червона рута", а після трагічної та загадкової смерті Володимира Івасюка у Брюховицькому лісі піді Львовом у 1979 році у конжному концерті Софії Ротару присвячувалась його пам'яті без назви. Ходили чутки, що влада заборонила її виконання, але співачка ризикує, віддаючи йому шану таким дивним чином. Проте, мені здається, що ці чутки розпускала сама Софія Михайлівна.

Справа в тому, що Івасюк лише аранжував відому італійську пісню Детто Маріано "L'immensità", що отримала 9 місце на фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році. Коли поет Роман Кудлик написав український текст, з'явився той самий "Сизокрилий птах", що ввійшов у 1971 році до фільму.