Ще не вмерла України і слава, і воля... (нотатки з історії окупації)
Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory’s born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!..
У у зворотному дослівному перекладі з англійської цей текст виглядав приблизно так:
Ні, не вмерла ти, Україно,
Дивіться, слава знову народилася,
І небо, браття,
Посміхніться ще раз!
А тепер згадаємо орігінльний текст первинного віршу Павла Чубинського, що був опублікований у львівському журналі «Мета» у 1863 році:
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля!
Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги, як роса на сонці;
Запануєм, браття, й ми у своїй сторонці.
Що у цьому тексті змінилося у наш час?
По-перше, наприкінці слова "УКРАЇНА" замість "А" тепер ми читаємо "И". Це кардинально змінює сенс того, що вклав у вірш автор - мова вже йде не про саму Україну, а лише про її славу та волю.
По-друге, не менш кардинально змінено відношення до ворогів країни - замість суворого "ВОРОГИ" сьогодні вимовляється дещо принизливе "ВОРОЖЕНЬКИ".
По-третє, правка "Запануєм, браття, й ми у своїй сторонці" на "Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці..- підкреслює, що у 1863 році, коли писався первинний текст, ми лише мріяли панувати у своєї країні, а у зараз вже почали це робити.
Як бачите, є суттєва різниця між патріотичною піснею борців за свободу та гімном самостійності. Країна не змінилася, але на її території з'явилася справжня незалежна держава.
Перепрошую за таку довгу передмову, але без нею був би не зовсім зрозумілим зміст наступного тексту, який я розбив на п'ять розділів, яким дав назви найбільш видатних українських мистецьких творів...
1. "Енеіда"
Українська "античність" розпочалась досить піздно, десь на кордоні між V та VI сторіччями, коли на пагорби Дніпра прийшов полянський князь Кий з братами Щеком, Хоривом і сестрою за ім'ям Либідь. Саме вони встановили на пагорбах перші будівлі, які стали початком майбутнього міста. Кий став засновником династії києвичів, першої літописної династії яка правила в Київі з другої третини V ст. до IX століття.
Підтвердження цьому можна знайти в іноземних летописних творах. Так, у вірменській «Історії Тарона» Зеноба Глака (VIII ст.) згадано, що три брати: Куар, Мелтей і Хореан заснували три міста в країні Полуні, а через якийсь час вони разом побудували поселення на горі Керкей, де був простір для полювання, багато трав та дерев.
Візантійські джерела повідомляють, що полянський князь Кий (в оригіналі Кувер) в юнацькі роки виховувався при дворі імператора Юстиніана І, у Константинополі прийняв християнство, тут же здобув освіту. «Мав велику честь від царя», одержав бенефіцій у Нижньому Подунав'ї, де заснував «градок Києвець», але через спротив місцевих племен не зміг там закріпитися. Тому Кий повернувся додому, де «заклав» (напевно, розбудував або переніс з іншого міста) свою столицю Київ.
А ось, що говорить про це «Повість минулих літ», написана Нестором Літописецем в Києві приблизно у 1110-х роках:
«И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их Лыбѣдь. И сѣдяше Кий на горѣ, кдѣ нынѣ увозъ Боричевъ, а Щекъ сѣдяше на горѣ, кдѣ нынѣ зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горѣ, отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городокъ, во имя брата ихъ старѣйшаго, и нарекоша его Киевъ. И бяше около города лѣсъ и боръ великъ, и бяху ловяще звѣрье. Бяхуть бо мудрѣ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни".
Згодом у Середньовіччі з'явилася ще одна згадка про ті часи. На цей раз польського католицького діяча, історика, архієпископа Львівського Яна Длугоша:
«Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра».
Як би то не було, але то була перша незалежна держава, створена в нашій країні, яка увійшла до історії. Про неї дуже мало відомо, але вона дійсно була
Що ж було далі?
Згідно з легендою, у 860 році новгородці запросили на княжіння Рюрика та його братів — Синеуса і Трувора. Але тут є велике непорозуміння - справа в тому, що Новгород був заснован у... 930 роках. Тобто, ні про яке "запрошення" на князівство, яке практикувалося в новгородській республіці, мова не йде зовсім.
Про Рюрика відомо що він був норманського походження. Отже, прийшов на слав'нскі землі у якості відвертого загарбника. Достовірних відомостей про нього на сьогодні немає. Згідно з "Повістю минулих літ", Рюрик з дружиною сів на княжіння в Ладозі, Синеус — у Білоозері, а Трувор — в Ізборську. Саме звідти і почалася норманська навала на слов'нскі землі.
Як опинився на берегах Дніпра син Ладозького Рюрика князя Ігор, фактичний засновник київській княжої династії Рюриковичів.?
Щоб відповісти на це питання, треба почати з його жінки - майбутнью княгині Ольги. Існує декілька версій походження цієї жінки:
1. Онука болгарського князя Бориса I, дочка його сина Володимира I, яку Ігор привіз привіз з походу на Візантію.
2. Онука Гостомисла Буривойовича, який володарював у Ізборську до приходу Трувора.
3. Останній нащадок... дінастії Аскольдів, котру взяв Ігор у жінки після завоювання Києва.
Остання версія мені подобається більше інших, бо тоді все стає на свої місця - Ігор стає не завойовником, а членом правлячої в Києві династії. Звичайна практика для тих часів, що підтверджує вік нареченої - 13 років.
Після цього розпочався розквіт Києвскої Русі, зв'язаний вже з Рюриковичами та її занепад після перенесення столиці династіїї у Володимир. Про це говорить і переїзд у 1299 року до цього міста києвського митрополита Максима. Починалася непримирима боротьба за духовну спадщину Києвскої Русі - на початку XIV століття виникла Литовська митрополія з центром у Вільно, яка всупила у боротьбу за "осиротилі" києвскі приходи з Галицькою та Київскою (Володимирською). До речі, до москви з Володимира колишня Києвска митрополія переїхала лише у 1325 році. слідом за фактичним переносом туди Іваном Калитою столиці Великого князівства Володимирського. "Політрук" завжди супроводжує свого "командира"...
Але повернемося до початку правління Рюриковичів і спробуємо відповісти на досить непросте питання - яку державу вони будували?
Для цього достатньо уважніше придивитись до жінок кийвськиї князів, котрі народжували їм нащадків. Крім дружини Ігоря княгині Ольги та її рабині Малуші (котра народила від її сина Святослава майбушього хрестителя Русі кназя Володимира), ніхто з них не мав до місцевих мешканців ніякого відношення.
До речі, 6 дружинами князя Володимира Святославовича були:
- Рогнеда, донька полоцького князя Рогволода з оркнейських ярлів (скандинавська династія в Шотландії). Рогволод не схотів віддавати заміж за Володимира свою дочку Рогніду. У відповідь Володимир пішов походом на Рогволда, взяв приступом Полоцьк, Рогволда та його двох синів убив. а Рогніду силою взяв собі за дружину. Від Володимира мала 5 дітей: Ізяслава, князя полоцького, Всеволода, князя Володимирського, Предславу, наложницю польського короля Болеслава І та
Прямиславу, жінку угорського князя Ласло Лисого та майбутнього князя Київского Ярослава Мудрого;
- Малфріда, білохорватська княжна, яку Володимир привіз з походу на Польщу в якості здобичі. Після хрещення Володимира та його одруження на Анні Порфіророгенеті разом з сином Святославом відправлена до Турова;
- Анна Порфірогенета, візантійська царівна, донька імператора Романа II і сестра Василія II. Шлюбна церемонія відбулася 989 року після того, як військо Володимира здійснило похід у Крим і здобуло головне на півострові візантійське місто Корсунь, щоб змусити імператора Василія II виконати свою обіцянку видати сестру за великого київського князя — перед тим надісланий Володимиром 6-тисячний загін вірних воїнів допоміг Василію II придушити повстання проти нього на чолі з Вардою Фокою. Після здобуття Корсуня, за угодою з імператором Василієм II, Володимир охрестився і запровадив християнство в Київській Русі, а місто повернув Візантії як викуп за наречену. Анна народила князю Володимиру 3 діточок - майбутню дружину польського князя Казимира I з династії П'ястів (мати короля Польщі Болеслава ІІ) Добронегу та двох синів Бориса та Глеба, згодом канонізірованих православною церквою у якості святих Бориса та Глеба;
- Олова, чи донька короля Швеції Еріка VI, чи родичка короля Норвегії Олафа I (до речі Ерік VI та Олаф I походили з однієї династії — Інґлінґів.). Олова народила Володимиру сина Вишеслава, князя Новгородського;
- Ірина (Юлія), представниця Болгарського царського дому, привезена князем Святославом з болгарського походу і видана заміж за його сина Володимира згідно з домовленностями з імператором Никифором ІІ. Після народження сина Святополка від сина Володимира Ярополка, а не його батька, була відправлена до селища Вишгорода. Подальша доля невідома.
Як вам таке? Американська "Гра престолів" нервово курить осторонь разом з турецьким "Прекрасним століттям" та французьськими "Проклятими королями"! Навіть важко собі уявити скільки бісів ховалось у майбктньому святому Володимірі, хрестителі Київской Русі...
Та й це ще не все...
Сина княза Володимира Ярослава Мудрого називали дідусем усієї Європи. Посудіть самі:
- доньку Анну він видав заміж за французького короля Генріха I;
- донька Єлизавета стала дружиною норвезького конунга Гаральда Суворого;
- донька Анастасія - вийшла заміж за угорського короля Андрія I;
- донька Агата - королева-консорт Англії (дружина короля Англії Едварда Вигнанця), мати Едгара Етелінга та Св. Маргарити Шотландської.
До речі, матір'ю цих красунь була дочка шведського короля Улофа Шетконунга!
Пам'ятаєте фінал старого українського анекдоту:
- Хлопці, а де наші?
- А це ви батьку у Петлюри спитайте...
У нашому випадку питати потрібно Рюрика і його нащадків. Вони будували справжню європейську країну, з якою мріяли роднитися найвпливовіші монархи континенту. Але, як тільки столиця перекочувала до Володимира, а потім до Москви, Рюріковичи почали ріднитися з ким попало, що в кінці кінців і привело до повного занедбання династії, а з нею і самої держави. Можна впевнено сказати, що Київска Русь могла народитися та зростати виключно в Київі, а померти у Москві.
А теперь скажіть мені, якого дідька ми повинні доказувати якомусь "х..ю з бугра", вибачте, "х..йлу з бункеру", що ми належимо до Європи, а не Азії?
Далі буде...
Читайте у наступних публікаціях:
2. "Тіні забутих предків"
3. "За двома зайцями"
4. "Запорожець за Дунаєм"
5. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
