Якого дідька ми відмовляємося від своєї спадщини?

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — 
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
(Тарас Шевченко)

Микола Гоголь, Михайло Булгаков, Микола Нєкрасов, Петро Чайковський, Иехиел-Лейб Файнзильберг (Ільф), Евген Катаєв (Петров), Ганна Горенко (Ахматова), Борис Пастернак, Соломон Робинович (Шолом-Алєйхем) та багато інших митців, яких знають у всьому світі, тим чи іншим чином зв'язані з Україною. 

Теж саме можна казати і про вчених (С.Корольов, В.Глушко, І.Сікорський), акторів (Людмила Гурченко, Сільвестр Сталоне, Міла Йововіч, Джастін Хоффман, Леонардо Ді Капріо). 

Окремо стоять політичні діячі - киянка Голда Мабович (Меір), дніпровець Леонід Брежнєв, Валька-півсклянки (Матвієнко) з Шепетівки та інші. Навіть ті, хто створював російську імперію мали відношення до України - Феофан Прокоповч (до речі - автор тези про "трієдіной руській народ"), що надів на дурну голову московського царя Петра імператорську корону, коханець доньки Петра Єлізавєти (співак церковного хору) Олексій Розумовський та "дірокол" німфоманки Катерини II Петро Завадовьский. Я вже не кажу про іродів, що втілювали в Україні сталінский голодомор - наших вітчизних, пробачте, паскуд: голову Всеукраїнського Революційного комітету (Верховної Ради тих часів) Григорія Петровського з Херсонщіни та голову Ради Народних Комісарів УРСР (кабміну) Власа Чубаря з Запоріжжя. Морили людей голодом вони під партійним керівництвом поляка Станіслава Косіора, що ніяк не знімає з московської влади відповідальність за геноцид українського народу. Навіть те, що під ноги москвського царя Україну кинув Богдан Хмельницький ми намагаємося забути, щоб не скидати цього пройдисвіта з коня, на якому він гарцює на Софіївської площі в Київі. 

На жаль, наші звинувачення росії в крадіжці української історіі (а вони її дійсно вкрали) ніяк не підтверджується нашими згадками про своє минуле. Замість цього у свідомості мільйонів людей існує величезна дірка з часів Переяславської (з)Ради (1654) до проголошення УНР (1917), що дозволяє російським пропагадистам казати, що України до жовтневого перевороту "ніколи не було".

Чому ми замовчуємо своє минуле? Нам дуже незручно зізнаватися навіть самим собі, що крім білих смуг в нашій історії були і чорні. Навіть другі переважали над першими. Але чому ми повинні цього соромитеся? Чому німці шанують предтечу германського нацизму Фрідріха Ніцше, а ми боїмося повернути голову в бік відвертого імперця Булгакова? Хіба гумор Ільфа та Петрова став гірше від того, що вони писали його на іншій мові? Може Шолом-Алейхем вигадував свої твори не про життя евреїв в Україні? Невже народжений в Немірові Микола Нєкрасов не писав співучих українських віршів російською мовою, як його навчила мати - шляхетна Олена Закревська?
        
Звичайно, не всі відомі вихідці з України були такими, що ми можемо сьогодні пишатися спорідненістю з ними, але "забуваючи" про них, ми викреслюємо зі свого життя цілий пласт нехай невтішної, але дуже важливої історії.

Американський президент Рузвельт колись сказав про диктароа Самосу геніальну фразу: "Так, він сучий син, але він наш сучий син!". Так ,може не треба відмовлятися від нашіх, так би мовити, рідненьких вітчизняних сучих синів та доньок? Якими би вони не були, то діти нашої рідної землі. Просто треба не заплющувати, а чесно називати і корисне, і погане, що зробили ці люди, своїми справжніми іменами. І тоді ми зможемо підсунути під самий ніс московським пропагандистам величезну дулю, на великому пальці якої можно буде прочитати прізвища українців, які створювали історію самої росії. При цьому з неприхованим задоволенням сказати тим панам на зрозумілій ними мові: "Нате, выкушайте, господа!". 
  
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
(Тарас Шевченко)

P.S. До речі, традиційне "Нате, выкушайте!" росіянці теж вкрали в Україні. Цей вислів належить Григорію Квітці-Основ'яненко, що встромив його у свого "Шельменко-денщика"...