Як російський флот розстріляв сам себе та британських рибалок

Щоправда, бойовий дух екіпажів тримався переважно на параної та чутках, адже бравим російським морякам ввижалися ворожі міноносці ледь не в кожній калюжі. Коли ескадра під командуванням адмірала Рожественського дісталася Північного моря, рівень колективної істерії досяг апогею. Командування на повному серйозі очікувало засідки підступного флоту мікадо просто біля берегів Великої Британії - очевидно, росіяни щиро вірили, що японці непомітно перетягнули свої кораблі через половину земної кулі суто для того, щоб раптово налякати матросів імператора Миколи II.

Кульмінація цієї комедії абсурду, відома як Гулльський інцидент, сталася в ніч на 22 жовтня в районі Доггер-банки. Натрапивши у густому тумані на британську флотилію беззбройних риболовецьких траулерів із міста Гулль, російські комендори вирішили, що ось він - їхній зоряний час. З криками про торпедну атаку гордість російського флоту відкрила хаотичний і нищівний вогонь з усіх наявних калібрів.

Першим почав військовий транспорт, він же пловуча майстерня "Камчатка". Доповівши по радіо про, начебто, атаку міноносців, "камчадали" героїчно відкрили вогонь та випустили загалом до 300 снарядів калібру 47 мм.

Протягом двадцяти хвилин броненосці та крейсери відчайдушно "відбивали напад", випустивши сотні снарядів по рибалках, які просто намагалися зловити трохи оселедцю. У результаті цієї блискучої військової операції ескадрі вдалося пустити на дно один нещасний траулер і вбити двох рибалок, попутно ледь не спровокувавши повномасштабну війну з наймогутнішою морською державою того часу.

Проте найбільшим досягненням російських артилеристів стала не грандіозна перемога над рибалками, а їхня фантастична здатність розстріляти самих себе. У запалі нічного бою екіпажі настільки захопилися процесом, що почали лупити по власних кораблях, не розбираючи, де "японці", а де свої. Знаменитий крейсер "Аврора", який згодом стане символом зовсім іншої катастрофи, отримав кілька прямих влучань від російських же броненосців. Під час цієї "дружньої" перестрілки корабель зазнав пошкоджень, а судновий священник отримав смертельне поранення - мабуть, молитви за успіх російської зброї спрацювали якось не за статутом. Також "дісталося" й крейсеру "Дмитрий Донской".

Власне, саме жахлива косоокість російської стрілянини врятувала британську рибальську флотилію від повного знищення, адже з п'ятисот випущених снарядів цілі досягли лише одиниці.

Цей інцидент миттєво став світовим посміховиськом і наочною демонстрацією абсолютної професійної імпотенції імператорського флоту. Британська преса розривалася від гніву та сарказму, справедливо називаючи російську ескадру "флотом божевільних", тоді як російське командування намагалося зберегти обличчя, вигадуючи фантастичні історії про два таємничі міноносці, які нібито підступно ховалися між траулерами.

Щоб зам'яти міжнародний скандал і уникнути зустрічі з розлюченим Королівським флотом Великої Британії, Петербургу довелося виплатити солідну компенсацію у 66 тисяч фунтів стерлінгів, фактично на весь світ визнавши, що їхня елітна ескадра - це просто збіговисько переляканих дилетантів зі зброєю масового ураження.

Гулльський інцидент став ідеальним і дуже промовистим тизером до того грандіозного фіналу, який чекав на ескадру Рожественського. Якщо у Північному морі "друга надія росії" ледь не програла бій рибальським човнам, ледве не потопивши власний крейсер, то цілком логічно, що їхня зустріч із реальним бойовим флотом була приречена на феєричне фіаско. Коли у травні 1905 року ця строката компанія параноїків та невдах нарешті доповзла до Цусімської протоки, японський адмірал Тоґо просто поставив крапку в цьому цирковому турне.

Розгром при Цусімі став не просто воєнною поразкою, а абсолютно закономірним підсумком плавання флоту, чий найвидатніший бойовий успіх полягав у героїчному знищенні британської сітки з оселедцем.