Як збивали майже останній російський літак контролю повітряного простору
Всі ми пам'ятаємо, як за наслідками подій 14 січня наступного дня українське командування офіційно повідомило про знищення двох надзвичайно важливих російських військових літаків десь над Азовським морем. Це був літак радіолокаційного дозору А50 та літак керування, фактично повітряний командний пункт, Іл-20.
Ми тоді гадали, як все це могло бути. І якщо покопирсатися у деталях, то все може бути набагато простіше і реальніше, ніж ми припускали. Росіян просто заманили у пастку, скористалися прогнозованістю їх дій - і знищили як скажених.
Отже, обидва літаки були уражені десь над Азовським морем буквально неподалік від берега між Генічеськом та Бердянськом. Це дає мінімальну відстань від найближчої точки лінії фронту навіть менше ніж 130 км, а не 150-160 км, як ми думали раніше. Самі росіяни з посиланням на якісь дані від пілота російського літака Су-34, який знаходився у повітрі десь там в той же час, заявляють, що буквально за хвилини до ураження цих літаків управління був зафіксований сигнал українського радару зенітно-ракетного комплесу С-300.
Що ж це означає?
Це означає, що Україна змогла інтегрувати в одну систему абсолютно різні зенітно-ракетні комплекси. Тобто, спочатку радари від С-300 визначили точну позицію отих А50 та Іл-20. І вже після цього буквально на долі секунди увімкнулися, або не вмикалися взагалі радари комплексу Patriot - який у найстарішій та найдешевшій комплектації має дальність зенітних ракет до 120 км, а з сучасними модифікаціями ракет - до 160 км. Так чи інакше, та Patriot отримав цілевказання від радарів С-300 і успішно уразив ціль. А, враховуючи насиченість літака А50 засобами РЕБ - то можна ще й припустити, що зенітні ракети самі наводилися не просто на ціль, а й на джерело радіолокаційних поміх, тобто безпосередньо на А50.
Тепер питання - а чому взагалі оці літаки А50 та Іл-20 опинилися взагалі у зоні навіть теоретичного, і, як виявилося, практичного ураження українськими зенітно-ракетними комплексами? А це пояснюється дуже просто - через повну недолугість російської системи ППО, яка у Криму та біля Москви вважається росіянами найпотужнішою у світі, а головні елементи якої, ЗРК С-400 - взагалі "ультимативними", здатними збити будь-що.
А насправді справи виглядають зовсім не так, як про це казали росіяни зі своїм "анало говнєт". Наземні радари російської ППО не здатні "бачити" повітряні цілі далі як на 100-200 км, а якщо ці повітряні цілі малого розміру та на низькій висоті - то росіяни не можуть їх відстежити навіть на 10-20 км або не відстежують взагалі. Саме завдяки цьому українська авіація ракетами типу Storm Shadow регулярно знищує найважливіші елементи російської ППО у Криму - радари, а потім завдає нищівних ударів по іншим надважливим російським об'єктам у окупованому півострові. Саме так було напередодні, 13 січня - коли українська авіація спочатку "засліпила" всю російську систему ППО та керування, а потім знищила ряд складів боєприпасів, аеродром та командний пункт під Севастополем.
Єдине, що змогли потім зробити росіяни - це підняти у повітря один з небагатьох літаків А50, які здатні відстежувати повітряний простір навколо себе на відстані до 600-650 км. Але тут є ще декілька зауважень. Через моральну застарілість електронного обладнання та радарів літак радіолокаційного дозору А50 може відстежувати повітряний простір, але не більше. Для координації подальших дій російської авіації та оперативної передачі отриманої від А50 інформації потрібен ще один літак - як раз командно-штабний борт Іл-20. Саме тому вони вимушені працювати "у парі". Тому що рівень технологій як колишнього СРСР, так і нинішньої російської педерації так і не дозволив їм створити функціональний аналог американських літаків AWACS, які забезпечують повний комплекс функціоналу раіолокаціойного спостереження, командного пункту та передачі даних у режимі реального часу на наземні командні пункти - і тому росіяни вимушені використовувати для однієї і тієї самої задачі не один літак, а два.
І саме використання такої пари літаків було для росіян єдиною можливістю отримати дані про роботу української системи ППО майже у реальному часі і на основі цього скоординувати курс своїх ударних дронів та ракет. Відбувалося це приблизно так. Спочатку вони запускали відносно невелику кількість "шахедів" та тактичних авіаційних ракет - і на основі даних про запуски українських зенітних ракет констуювали якусь модель роботи ППО України на даний момент і вносили корективи у наступні хвилі "шахедів" та крилатих ракет, щоб оминути зони активної роботи української ППО.
А тепер - вишенька на тортику. Літаків А50 у модернізованому вигляді А50У на росії на початок війни було всього 5 штук. Немодернізованих - ще кілька одиниць, але загалом таких літаків, здатних піднятися у повітря, було не більше 11. Ті 5 відносно сучасних працювали дуже активно, один з них був згодом пошкоджений дроном на авіабазі Мачулищі у білорусі. І на кінець 2023 року кількість літаків А50 як тих, що були модернізовані і мали досить сучасне радіоелектронне обладнання, так і морально застарілих, але загалом справних, дорівнювала всього три штуки. І зараз, "мінус один", залишилося на даний момент всього два.
Це означає, що росіяни отримали дуже важкий удар, який значно зменшує їх можливості щодо наступних повітряних ударів по Україні та суттєво зменшує можливості їх ППО. І ми бачимо. що після 14 січня ще не було повітряних ударів на велику глибину - лише у ніч на 17 січня росіяни завдали такого удару "шахедами" суто по Одесі, без їх заглиблення на територію України. Також ми бачимо, що у другій половині дня 17 січня ЗСУ здійснили серію нових ударів по Криму - як раз на основі того, що стаціонарні радари російської ППО були знищені 13 січня. а повітряне спостереження з літаків радіолокаційного дозору - також знищене.
Головний висновок цього - російська авіація та російська система ППО без літаків радіолокаційного дозору та повітряних командних пунктів стає неспроможною як для планування повітряних ударів по Україні, так і для відбиття українських ударів по окупованим територіям. Тобто, російські авіація і ППО фактично стають "сліпими" на великих дистанціях і не здатними ефективно діяти як у наступі. так і в обороні. Враховуючи ж критично малу кількість і неефективність спеціальних літаків для цих задач, росіяни розуміють їх надвисоку цінність - і тому намагаються прикривати їх всіма можливими засобами, в тому числі супроводжуючи їх винищувачами. Але через розгром своєї системи ППО у Криму росіяни були змушені вивести літаки керування набагато північніше - і ввели їх у сферу досяжності українських зенітних ракет. А далі трапилося те, що трапилося - найзахищеніші російські літаки були знищені. Не допомогли ані ескорт з винищувачів. ані засоби РЕБ. І тому втрата таких літаків - це питання престижу для росії, це питання якнайбільше зменшити за допомогою пропаганди наслідки цієї втрати.
Фактично - знищення російської ППО у Криму створило пастку для російської авіації. І росіяни полізли в цю пастку у примарній надії на те, що пара літаків А50 та Іл-20 зможе контролювати повітряний простір та координувати дії своєї авіації.
Саме тому спочатку були розповсюджені наброси та нахрюки про те, що А50 був збитий власною російською ППО - адже для росіян легше і приємніше повідомити про власну некоментентність, ніж про ефективність української системи ППО та командування.
Та тут є ще історія з типовими російським фейками. Ми всі бачили останніми днями фото посіченого уламками хвостового оперення літака Іл-20, яке позиціонувалося як фото пошкодженого літака, який все ж зміг приземлитися на аеродромі в Анапі. На це "купився" навіть спікер Повітряних сил України Юрій Ігнат, який припустив можливість посадки цього літака - але у непридатному для відновлення і ремонту стані. Але насправді все це набагато простіше. Саме це фото росіяни вже публікували - у квітні 2022 року, у новині про важкі пошкодження свого літака Іл-20 від ракети українського ЗРК "Бук" ще у квітні 2022 року. І тому мої слова про те, що другий з пари, Іл-20, після запросу на посадку та на швидку допомогу на злітну смугу, так нікуди і не приземлився - мають помилку лише в одному. Приземлився він не на злітну смугу, а на дно Азовського моря.
І ніякі фейки та інформаційні маніпуляції не допоможуть росіянм приховати чи зменшити ефект від повної втрати можливості керування своєю авіацією та системою ППО.
