Рік зі звільнення Херсону: як живе фронтове місто (ВІДЕО)

Армія України звільнила Херсон 11 листопада 2022 року після тривалої операції з виснаження та оперативного оточення російського окупаційного угруповання, що перебувало на правому березі Дніпра. Росіянам, завдяки використанню високочної артилерії та ракетних установок HIMARS фактично перерізали всі шляхи сполучення - ми всі пам'ятаємо серію ударів по Антонівському мосту, головній транспортній артерії окупантів, по аеродрому Чорнобаївки. Внаслідок цього розпочатий у перші дні листопада минулого року наступ ЗСУ став фатальним для росіян - їх оборона не витримала, а самі окупанти були змушені панічно втекти по наспіх спорудженим понтонним переправам та залишкам Антонівського мосту.

Відступаючи, росіяни підірвали кілька прольотів мосту. Також вони підірвали ТЕЦ, трансформаторні підстанції, телевежу, залишивши Херсон без електроенергії, водопроводу, газу та центрального опалення. Значна частина важливих будівель була замінована.

Перед початком війни населення Херсону досягало 280 тисяч чоловік, а з приміськими населеними пунктами - до 350 тисяч. У хаосі перших днів російського вторгнення масової евакуації херсонців не було. Тому люди виїжджали з міста як могли вже у темні часи дев'яти місяців окупації. На момент визволення у Херсоні залишалося менше 70 тисяч мешканців. Певну частину мешканців Херсону перед відступом окупанти примусово переселили на інші окуповані території.

Вже 14 листопада у Херсон приїхав президент України.

19 листопада було відновлено залізничне сполучення з Херсоном - по основній лінії залізниці від Миколаєва. За кілька днів відновили електропостачання та роботу водопроводу. У середині грудня 2022 року частково відновили центральне опалення.

Після визволення відразу почалися системні обстріли Херсону, адже росіяни залишалися на лівому березі Дніпра, менше ніж у 2 кілометрах від міста. Обстріли йшли зі всього - від великокаліберних кулеметів і мінометів до РСЗВ та важкої артилерії. Ці обстріли не переривалися ні на день і стали звичною деталлю життя міста - кожні кілька хвилин чутно звуки "прильтів" - вибухів російських артилерійських снарядів та пострілів артилерії ЗСУ у відповідь. Обстріли з РСЗВ відбуваються найчастіше вночі. Зауважимо, що після створення плацдармів на лівому березі Дніпра майже припинилися обстріли Херсону з мінометів та іншого легкого озброєння. А приблизно з літа 2023 року вдень звуки пострілів української артилерії чутно значно частіше, ніж "прильоти" від росіян. Кожен день по Херсонській області росіяни випускають 600-700 снарядів, значна їх частина - по самому Херсону.

Фактично Херсон знаходится на лінії фронту - у ролі якої слугує річка Дніпро. 

Після визволення у Херсоні почалися одночасно два напрямки міграції людей. Одні мешканці Херсону майже негайно почали повертатися у визволене від окупантів місто. Інші ж після початку обстрілів почали, навпаки, евакуюватися у більш безпечні регіони України або навіть за кордон. Цьому сприяла і місцева влада - тому що життя у фронтовому місті є дуже небезпечним. Загалом з міста після звільнення поїхало більш як 41 тисяча людей. І приблизно стільки ж, 30-40 тисяч людей повернулися.

Величезним випробуванням для Херсону став підрив окупантами Каховської ГЕС 6 червня 2023 р. Внаслідок цього протягом кількох днів низинна частина Херсону була затопленою. Безпосередньо від повені постраждали близько 100 тисяч українців, приблизно 20-30 тисяч будинків знаходились в зоні підтоплення - у масштабах всієї Херсонської області. Навіть зараз, через майже півроку після затоплення, частина приватних житлових будинків у Херсоні досі непридатні для проживання людей.

Головною ж проблемою міста після повені стала катастрофічна ситуація з забезпечення питною водою. Вживати ту воду, що тече з крану, досі не можна. І тому дуже багато херсонців залежать від привозної питної води. Зокрема, благодійні фонди "Буджак Реліф" та IBC у партнерстві встановили у місті багато резервуарів, регулярно заповнюють їх чистою водою і таким чином забезпечують питною водою майже всіх мешканців Херсону. 

У місті працює громадський транспорт - це приблизно два десятки тролейбусів та певна кількість маршруток. Як по депо, так і по зупинках, постійно "прилітає" - тому на більшості зупинок стоять бетонні укриття, які захищають від уламків та, у певних умовах, і від прямого влучення снаряду. Вулиці порожні, майже всі світлофори відключені, значного автомобільного руху немає. І це не лише тому, що в місті проживає до чверті довоєнного населення, а ще й тому, що люди намагаються більшу частину часу залишатися у приміщеннях, щоб не наражати себе на небезпеку на вулиці при обстрілах. Дуже часто можна побачити співробітників комунальних служб, які працюють у бронежилетах.

Кожного дня можна побачити нові сліди війни - у вигляді нових вибитих вікон, нових руйнувань чи слідах влучень снарядів у всіх без винятку районах міста. Хоча є деякі райони, які набагато більш небезпечні - ті, що розташовані ближче до Дніпра та Антонівського мосту.

У Херсоні не працюють заклади освіти і культури - тому що це поки що небезпечно. Майже неможливо знайти працюючий готель. І хоча значна частина мешканців міста залежить від гуманітарної допомоги через обстріли, втрачене майно та відсутність роботи, у місті немає постійних хабів та інших центрів гуманітарної допомоги та представництв великих міжнародних організацій та благодійних фондів. Всі вони працюють через свої представництва у Миколаєві чи Одесі. А безпосередньо у Херсоні "гуманітаркою" займаються або місцеві волонтери, або ті системні великі благодійні фонди, що ризикують і створили певну організацію з допомоги людям - як вказані вище організації IBC та "Буджак Реліф".

Повноцінне відновлення життя Херсону можливе за умови, коли лінія фронту просунеться хоча б на 15-20 кілометрів від Дніпра у бік Криму. Лише тоді припиняться системні обстріли міста зі ствольної артилерії та звичайних РСЗВ - і росіяни зможуть "діставати" лише далекобійними РСЗВ типів "Ураган" та "Смерч", ракетами та авіацією. Тобто, це зробить життя у Херсоні таким, як було у Миколаєві приблизно до жовтня 2022 року. А якщо лінія фронту буде відсунута від Херсону на 40 км і більше - то системні обстріли з артилерії та РСЗВ припиняться зовсім, і місто опиниться в такому положенні, як і інші обласні центри, до яких росіяни можуть "дотягнутися" лише далекобійними ракетами та дронами-камікадзе.