Наступ ЗСУ, удари по окупантам і фіаско путіна. Оперативна ситуація: липень 2023
Всі деталі огляду подій за місяць можна побачити у нашому відеоогляді.
Фронт
На фронті поступово йде контрнаступ армії України. Цей наступ йде в чотирьох приблизних напрямках:
- У Запорізькій області приблизно в бік Мелітополя.
- У Запорізькій області приблізно в бік Бердянська.
- У Донецькій області навколо Бахмуту.
- У Херсонській області - створено плацдарм на лівому березі Дніпра напроти Херсону.
У контрнаступі є певні успіхи - з його початку звільнено приблизно 241 квадратний кілометр території України. У Запорізькій області ЗСУ зайняли ряд пануючих над місцевістю висот та у деяких місцях вийшли до основної чи навіть останньої заздалегідь підготовленої росіянами лінії оборони. Хід наступу дуже сповільнюється через величезну кількість ворожих мінних полів, перевагу росіян у авіації та небажання українського командування нести зайві втрати у людях та техніці під час штурмів російських позицій. Одночасно відбувається посилений тиск на російські комунікації, на російські тили, склади боєприпасів та інші важливі логістичні об'єкти. По ним постійно завдають точні ракетні та артилерійські удари. Фактично, йде також "полювання" за російською важкою технікою у тилу - ми бачимо у щоденних зведеннях Генштабу постійне та системне зростання чисельності знищених російських танків, іншої бронетехніки, артилерії, зенітних та радарних установок. Все це знищується високоточною зброєю та дронами майже у режимі реального часу - тобто майже відразу, за кілька хвилин після визначення.
Тобто, ми бачимо, як одночасно російська армія сидить у глухій обороні, та потерпає від великих втрат внаслідок постійного і системного високоточного артилерійсько-ракетного обстрілу і потерпає від того, що постійно знищується її тилове забезпечення. Тобто, росіяни ще мають вдосталь людей та боєприпасів на фронті і в тилу, але не мають змоги поповнити свої підрозділи, не мають змоги підвезти боєприпаси або підвозять боєприпаси - а використовувати їх немає з чого.
Це дуже схоже на тактику НАТО по виснаженню ворожої армії постійними авіаційними та ракетними ударами перед рішучим наступом сухопутних сил. Але з деякими відмінностями - адже Україна не може надавати своїм військам тої авіаційної підтримки, якої вони дійсно потребують. І ракетно-артилерійські удари комбінуються з тактичними наступальними діями.
Але ми бачимо, що все ближче той момент, коли в тій чи іншій точці російський фронт буде прорваний або просто "посиплеться" - і в цей прорив увійдуть для розвитку наступу ще незадіяні українські резерви. А їх досить багато, це приблизно більше половини підготовлених для наступу та оснащених західними зброєю і спорядженням великих підрозділів.
Наступи у Запорізькій області спрямовані загалом на вихід до берегу Азовського моря та розчленування російської окупаційної армії на дві частини з ізоляцією та оперативним оточенням одного з них. Наступ під Бахмутом спрямований на перемелення російської армії та у випадку дуже великого успіху - до оточення окупантів у Бахмуті. Плацдарм навпроти Херсону має мету одночасно зменшити артилерійські обстріли самого Херсону та відволікти російські сили від інших напрямків.
Одеса, зернові угоди і Чорне море
17 липня завершилися зернові угоди, згідно з якими росія зобов'язувалася перед Туреччиною та ООН не перешкоджати судноплавству з портів Одеської області - експорту української аграрної продукції морем, та не обстрілювати портову інфраструктуру.
Ми побачили, що росія як раз у липні почала системно обстрілювати порти Одеси, Чорноморська та навіть Південного, де розташований Припортовий завод. Так, 11 липня вони вдарили дронами по порту Чорноморськ дронами, але майже всі дрони були збиті, а невеликі пошкодження отримали дві адмінбудівлі. 18 липня, наступного дня після виходу росії з зернових угод, росіяни запустили на Одесу 6 ракет "Калібр" та 21 дрон - і все це було збито. 19 липня випустили по Одесі та іншим містам 6 ракет з берегового протикорабельного комплексу "Онікс", 8 ракет з стратегічних бомбардувальників Ту-22, 16 ракет морського базування "Калібр" з фрегату "Адмірал Ессені" і корвету " Інгушетія" а також 32 дрони-камікадзе. Також була випущена у бік Одеси 1 ракета Х-59 з винищувача Су-35. З 31 ракети та 32 дронів було збито 14 ракет і 23 дрони, інші дали "прильоти" по портовій інфраструктурі Чорноморська та житловим будинкам в Одесі. 23 липня росіяни завдали комбінованого ракетного удару, під час якого був приліт до Спасо-Преображенського собору та постраждали кілька десятків будинків та пам'яток архітектури. Тоді вони випустили 19 ракет різних типів, з яких лише 9 було збито ("Калібр" та "Іскандер-К"). Інші 10 (Х22, "Онікс", "Іскандер-М) спричинили численні руйнування історичного центру міста. 24 липня росіяни дронами-"шахедами" атакували дунайські порти Ізмаїл та Рені, де було збито лише 3 дрони, а інші дали більше десятка "прильотів" у портову інфраструктуру. 27 липня двома ракетами "Калібр" росіяни зруйнували адмінбудівлі у порту Південний.
Для ударів по Одесі росіяни взялися застосовувати одночасно кілька типів ракет, які українська ППО поза межами Києва поки що не може збивати, або збиває лише у деяких окремих випадках. Це протикорабельні крилаті надзвукові ракети "Онікс", це надзвукові протикорабельні авіаційні ракети Х22 та балістичні "Іскандери".
Слід зазначити, що росіяни постійно б'ють відносно невеликою кількістю ракет Х22 або "Іскандер" по різним містам України. А масований наліт з великою кількістю звичайних авіаційних крилатих ракет Х101 за весь липень був всього один раз - увечері 26 липня, коли було збито 33 з 36 таких ракет. На регулярні масовані ракетні удари у росіян вже немає необхідної кількості ракет, а ті, що є, вони стали застосовувати більш виважено. Саме тому росіяни стали стріляти буквально по дві-чотири ракети у одному ударі в одне місто, як це було напередодні у Дніпрі і сьогодні у Кривому Розі.
Загалом, досвід липневих ракетних ударів по українським містам, передусім Одесі, Кривому Рогу, Дніпрі та іншим показали, що росіяни остаточно відмовилися навіть від спроб цілити у військові чи інфраструктурні об'єкти, а стали прицільно бити ракетами по житловим будинкам, по пам'яткам архітектури та храмам. Мета цього очевидна - росіяни показують, проти кого вони воюють насправді і навіщо. І воюють вони саме з українським народом, з простими людьми, з дітьми - щоб всіх нас знищити.
Також протягом липня росіяни три рази бомбили з тактичної авіації острів Зміїний - скоріш за все, з метою показати свою здатність діяти саме в акваторії, де проходив до цього "зерновий коридор".
У оперативному командуванні "Південь" ЗСУ заявили, що за умови продовження таких ударів по портам та відсутності якісного посилення ППО, Україна за кілька місяців залишиться без портової інфраструктури. Втім, вже у останні дні липня пішли повідомлення про якісне посилення системи ППО в Одесі.
Майже відразу після виходу росії з зернових домовленостей та початку системних повітряних ударів по портовій інфраструктурі Одеської області Великобританія почала перемовини з союзниками по НАТО щодо входу бойових кораблів блоку у Чорне море для забезпечення судноплавства до України. У США поки що заявляють, що не проводили таких переговорів. Але ми знаємо, що коли Великобританія починає щось робити для підтримки України, то це вже робиться і потім до цього приєднаються всі союзники.
Одночасно росіяни почали патрулювання південно-західної частини Чорного моря з метою перешкодити судноплавству до українських портів. Для цього задіяно патрульний корвет "Сергій Котов", який все ж вийшов у море. Саме він став об'єктом удару українських морських дронів, на жаль, невдалого. І саме цей корвет, судячи з перехоплень радіоефіру українськими прикордонниками, займається відкритими погрозами іноземним торгівельним суднам, тобто фактично морським піратством.
Та зауважу, що росіяни не зможуть здійснювати ближню морську блокаду Одеси. Адже їх кораблі не можуть наблизитися до українського узбережжя ближче ніж на 200 кілометрів через загрозу протикорабельних ракет "Нептун" і "Гарпун", чия ефективність доведена знищенням крейсеру "Москва" і операцією зі звільнення острову Зміїний. Однак судноплавство до морських портів все ж припинилося.
А поки що Україна оголосила заборону на судноплавство у водах Чорного моря навколо окупованих територій та у Керченскій протоці, а також до головного російського порту - Новоросійську. Всі судна, які прямують до російських портів оголошені такими, які потенційно можуть перевозити військові вантажі. Це фактично означає оголошення блокади російських портів і повинно призвести до подорожчання страховки та фрахту іноземних суден і, відповідно, до обмеження чи навіть припинення комерційного судноплавства. Водночас, росіяни за допомогою підконтрольних собі торгівельних суден продовжують судноплавство.
Також представлені нові моделі українських морських дронів з потужними боєголовками, високою швидкістю та великою дальністю ходу і керування. Це ті засоби, які можуть ліквідувати російський чорноморський флот.
Удари по окупантам в тилу
Ми майже постійно бачимо новини про черговий точковий ракетний удар по тиловим базам окупантів у Маріуполі, у Бердянську, у Мелітополі, у різних місцях в Криму та навіть у власне поки що російських містах Таганрозі та Москві. І тут є дещо цікаве.
Відстань від лінії фронту до берега Азовського моря дозволяє бити по російським окупантам, наприклад, старими ракетами "Точка-У", новими українськими високоточними РСЗВ "Вільха-М", які мають далекобійність до 110-130 км та фактично є аналогами тих же "Хаймарсів". Самі "Хаймарси" теж працюють на доступних поки що для них відстанях до 80 км.
Набагато цікавіше з ударами по Криму і далі. Тут постійно йдуть удари ракетами "Storm Shadow", які надані Великобританією та Францією і які застосовують з певної невеликої кількості бомбардувальників Су-24. Однак були і такі удари, про які самі ж росіяни бідкаються, що по ним стали бити переобладнаними старими зенітними ракетами С-200. Такі ракети у різних старих модифікаціяї мали дальність від 160 до 300 км, велику надзвукову швидкість та бойову частину до 220 кг. Україна зняла ЗРК С-200 з озброєння у 2013 році, однак я допускаю, що певна кількість пускових установок та ракет могли зберегтися на складах - і зараз були модернізовані. Також Україна має власний оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім", для якого є дві, як мінімум, мобільні пускові установки та певний запас ракет дальністю від 280 до 500 км.
Все це дає досить широку можливість завдавати удари по цілям набагато далі 100 км від лінії фронту та навіть у Криму. Так, у липні ми бачили серію ударів ракетами та дронами по Чонгарському мосту в напрямку Криму, через які рух автомобільним і залізничним мостом тимчасово припинено. Ми бачили серію ударів по складам боєприпасів - під Джанкоєм, у Старому Криму та інші, що спричинило дефіцит ракет для ударів по Україні.
Окремо слід сказати про удари по Кримському мосту. У липні його "дістали" з морських дронів чи ще чогось іншого. Автомобільна частина мосту фактично зруйнована і непридатна для руху. Втім, росіяни ще намагаються ремонтувати міст та якось запускати автотранспорт по одній вцілілій поки що полосі. Однак тут зауважу, що системні удари по цьому мосту та вогневий контроль над Чонгарськими мостами фактично дає повну ізоляцію як Криму, так і російського окупаційного угруповання у Херсонській та частині Запорізької областіі аж до захопленої атомної станції. При неспроможності забезпечення своїх військ по мостам росіяни будуть змушені повністю перекласти це забезпечення на чорноморський флот - і тут проявлять себе морські дрони.
Всі ці ударі цілком вписуються у згадану вище стратегію виснаження російської армії під час наступу або перед рішучим наступом. Такі удари - один з засобів примушення росіян до відступу з окупованих територій без великих боїв з втратами для ЗСУ.
Також протягом липня було, як мінімум, два удари дронами по самій Москві. Останнього разу це призвело до влучення дрону у адмінбудівлю, де було кілька російських міністерств. Такі удари не завдавали особливої матеріальної шкоди, не було жертв. Але вони показали повну беззахисність російської столиці перед відносно невеликими безпілотниками, незважаючи на багаторівневу систему ППО та досить велику відстань..
Нова зброя
Тут, на жаль, поки що мало добрих новин. Так, продовжуються програми постачання бронетехніки та артилерії. Якимось чином йде навчання українських пілотів роботі на F-16. Йдуть внутрішньополітичні американські перемовини про надання ракет ATACMS. Тобто, стратегічні рішення про далекобійні ракети та літаки є - але до їх практичного втілення поки ще досить далеко. Та важливо інше - допомога не припиняється і йде усіма можливими засобами.
Україна отримала від Великобританії кілька десятків автомобільних пускових установок під ракети Brimstone. У сухопутній версії останньої модифікації ці ракети мають далекобійність десь до 40 км з боєголовкою у 6 кг. Це ідеальне рішення для знищення ворожої техніки в умовах, коли витрачати на це "Хаймарси" недоречно.
Окрім того, слід окремо зауважити про початок роботи на території Польщі спеціальних підприємств з сервісу та ремонту наданих Україні західних танків та іншої бронетехніки. Це одночасно і допомога Україні, і власна підготовка блоку НАТО на його східному фланзі - оскільки раніше союзники особливо не переймалися у свої планах навіть можливістю довгої сухопутної війни. Тому, допомагаючи Україні, НАТО також посилюється.
Фіаско путіна
Погіршення ситуації на фронті для себе росіяни намагаються компенсувати в інформаційному полі. Різноманітні "хорошие русские", російські агенти впливу та ті, хто нерозбірливо бере у них інформацію в Україні. Саме таким чином розповсюджуються чутки про 100500 років для повного звільнення України, про майбутній російський наступ, про наміри західних союзників "злити" Україну на якісь домовленості з втратою територій та іншу маячню. Тому не звертаємо на все це уваги - це просто російська пропаганда лізе звідусіль.
А що важливо - так те, що путіна опускають у прямому сенсі африканські президенти і не де небудь, а у самому Петербурзі. Це я про президента Південноафриканської республіки Рамафосу.
Спочатку Південноафриканська республіка довго вагалася з тим, що робити у вересні з саммітом БРІКС, на який повинні зібратися всі без винятку президенти цієї міжнародної організації. Але Південноафриканська республіка як цивілізована країна повинна була негайно заарештувати військового злочинця, який також є російським президентом. Але спочатку заради путіна ПАР спробувала вийти з юрисдикції міжнародного кримінального суду, але після чіткого сигналу з Вашингтону та Лондону припинила ці спроби та запропонувала росії прислати лаврова замість путіна. Однак путін відправив ультимативного листа з інформацією про те, що туди ніякий лавров не поїде, а поїде саме путін. І після цього уряд ПАР опублікував цей лист з шантажем росіян та підкреслив ще раз, що на саміт БРІКС приїдуть всі президенти, а хто не приїде - той політичний лох. Після цього з росії повідомили, що вважають можлливий арешт путіна у ПАР як оголошення війни - і це повідомлення з погрозами також публікують африканці. І вже після цього на москві заявили, що не відправляли жодного листа з погрозами чи ультиматумами, після чого вже у ПАР повідомили, що у саміті БРІКС будуть брати участь всі президенти, крім одного - росія все-таки пришле лаврова замість путіна.
Все це відбувалося після того, як президент ПАР Сиріл Рамафоса потрапив під російський ракетний удар під час свого візиту до Києва. І зараз, вже у Петербурзі на форумі, який спочатку був задуманий росією для того, щоб продемонструвати "велич" на фоні африканських лідерів та продемонструвати, що до росії ще іноді приїждають пристойні та поважні люди.
І саме тут Сиріл Рамафоса жорстко посадив путіна на пляшку, навіть не у калюжу. У відповідь на пропозицію росії дати африканським державам через декілька місяців зерно безкоштовно в обмін на те, що вони займуть російську позицію щодо "зернової ініціативи", президент Південноафриканської республіки заявив таке, що я тут процитую майже повністю.
"У той момент, коли ми слухали ваш виступ сьогодні, коли ви реагували на деякі елементи наших пропозицій, ми ось що відзначили. Зокрема, ви говорили про зерно. Ми пропонували реалізувати Чорноморську зернову ініціативу, говорили про необхідність відкриття Чорного моря, ми говорили, що хотіли б, щоб Чорне море було відкрите для світових ринків" - таким чином Рамафоса підкреслив важливість свободи судноплавства, яку ніхто не повинен порушувати.
Він також заявив, що очільники африканських країн "прийшли сюди не для того, щоб просити якісь "дари" для Африканського континенту". "Ми, звісно, розуміємо, що ви зі щедрості вирішили безоплатно надати зерно деяким африканським країнам, які стикаються з певними складнощами. Ми з великою повагою до цього ставимося, відзначаємо це. Однак це не наша основна мета тут, це не наше головне завдання – домогтися якихось поставок такого характеру", – сказав Рамафоса.
Тому ми бачимо, що путіну вже навіть у самій росії диктують умови навіть не великі держави G7, навіть не Туреччина чи Китай, а просто африканські країни, які просто хочуть нормальних цивілізованих міжнародних відносин. Фактично це чорна мітка путіну, яка означає для нього лише одне - невідворотне покарання. Причому у кращому випадку - на лаві підсудних у Гаазі, а у гіршому - все, що може собі дозволити ваша фантазія.
