Як в Одесі руйнували Преображенський собор
Будували одеський Преображенський собор починаючи з 1795 року - спочатку храм був окремо, дзвіниця теж окремо. І ліше після багатьох реконструкцій та перебудов цей собор набув свого остаточно довершеного вигляду аж після реконструкції 1900-1903 рр.
Традиційна історія знищення у 1936 році Преображенського собору в Одесі не збігається із фотографіями цього процесу. Намагаємось реконструювати перебіг подій зі знищення храму.
Одну з головних архітектурних пам'яток старої Одеси - Спасо-Преображенський собор знищили в 1936 році в рамках боротьби з релігією, що проводилася тоді в СРСР. До цього собор закрили 1932 року. А безпосередньо перед руйнуванням з нього винесли все цінне - не лише залишки церковного начиння, а й навіть мармур із підлог та стін. Безпосереднім ініціатором зносу собору став, за спогадами письменника Валентина Катаєва, радянський червоний командир Клим Ворошилов, який під час виступу в тодішньому будинку офіцерів (нині - покинутий кінотеатр "Одеса") побачив шпиль собору і заявив, що "Надо расчистить это место". А безпосередньо віддав наказ про знесення інший червоний командир - Іона Якір.
Загальноприйнята версія підриву собору, описана відомим краєзнавцем Рудольфом Ципоркісом і датована травнем 1936 року, має такий вигляд.
"Выпотрошенный" от ценностей собор попытались разобрать по камешку, но не смогли. После этого было принято решение взорвать колокольню - чтобы она обрушилась на основное здание и тем самым сломала бы его: "Уничтожить собор, как и храм Христа Спасителя в Москве было весьма трудно, ибо блоки, составлявшие стены собора, были скреплены раствором на яичном желтке и не поддавались расчленению. Чтобы взорвать огромное здание, было принято решение: взорвать колокольню с тем, чтобы она упала на собор и разрушила его. Расчёт удался."
Однак деякі опубліковані фотографії змушують задуматися про те, що загальноприйнята версія не є абсолютно правильною. Є опублікована мною кілька років тому фотографія частково зруйнованого собору з колекції іншого відомого краєзнавця, колекціонера фото та листівок старої Одеси, Анатолія Дроздовського. На ній видно обгороджений парканом собор, у якого вже знищено купол над вівтарною частиною, зруйновано бічні прибудови, але все ще ціла дзвіниця та тильний фасад, що виходить у площину вулиці Грецької. Крім того, оголені гілки дерев та їх свіжопобілені нижні частини вказують на те, що перед нами не травень 1936 року, а більш рання і холодніша пора року.
Таким чином, можна спробувати на основі опису Рудольфа Ципоркіса та фото напівзруйнованого собору спробувати відтворити реальну картину знищення собору.
На першому етапі храм справді спробували розібрати на початку 1936 року, можливо за допомогою невеликих вибухів. На цьому етапі, судячи з фото, і було зруйновано вівтарну частину храму, а дзвіниця залишилася цілою. Після усвідомлення тривалості процесу зносу за такою технологією, у ніч на 6 березня 1936 року, як писав одеський краєзнавець Валерій Нетребський, дзвіницю підірвали за описаною Ципоркісом схемою, що остаточно зруйнувало собор. Керував підривними роботами сапер І.П. Свенко. "Вибух був організований так, що дзвіниця всією вагою обрушилася на храм" - так Нетребський цитує онука садівника, який тоді жив на Соборній площі.
Ще один письменник Володимир Гридін розповідає про вибух, який одразу і повністю зруйнував собор, однак без точної дати: "через несколько дней он взлетел на воздух. Взлетел, сотрясая всю округу страшным грохотом. Взлетел так, что на улице Толстого вылетели оконные стекла, хотя накануне их велели заклеить. И людей охватила паника, несмотря на то, что жители ближайших улиц были заранее предупреждены."
У будь-якому випадку, ми можемо не сумніватися в тому, що останню жирну точку в історії першого Преображенського собору, який пережив безліч перебудов та покращень, поставив саме потужний вибух, який зруйнував дзвіницю. Але дзвіниця при цьому впала не на відносно цілий храм, а на вже напівзруйновану його вівтарну частину.
Фундамент старого собору зберігся - його просто засипали землею. А згодом цей старий фундамент був використаний вже при відбудові заново собору на початку 2000-х. Я зараз не буду торкатися певних суто політичних моментів цього будівництва. Але зауважу, що новий собор є цілковитим "новодєлом" на основі зовнішнього вигляду старого собору.
Однак і цей новий собор зараз частково зруйнований. У ніч на 23 липня 2023 року прямо у вівтарну частину храму влучила російська ракета "Онікс" або "Іскандер-М", яка по майже вертикальній траєкторії пробила дах, перекриття між першим та підвальним поверхом і розірвалася вже у підземній частині будівлі. Це спричинило пожежу та досить значні руйнування східного фасаду храму. Наразі за даними Одеської міської ради, права частина собору може обвалитися будь-якого моменту. Навіть на фото видно масштаб ушкоджень. Тому зараз у цьому храмі треба знести найбільш пошкоджені фрагменти стіни та зробити тимчасову покрівлю.
Однак чи доцільно це робити в умовах російської агресії і того, що сам храм досі належить православній церкві московського патріархату та постійного ризику повторного ракетного удару по собору - це велике питання. Можливо, що краще буде залишити напівзруйнований храм своєрідним пам'ятником "русскому миру" в Одесі - щоб кожен бачив, що роблять росіяни з нашим містом.
