Що за нові ракети росія намагається використовувати проти України
21-22 січня низка телеграм-каналів стали розповсюджувати новину про, начебто, розгортання росіянами аж 24 пускових комплексів «Іскандер-М1», здатних, теоретично, одночасно запустити до 96 ракет.
Фактично мова йде про використання росіяними специфічних крилатих ракет 9М729 «Новатор», які насправді не є чимось принципово новим для цієї війни.
Ракета 9М729 — це подовжена версія стандартної крилатої ракети «Іскандера». Саме через неї свого часу розпався Договір про ракети середньої та меншої дальності (РСМД), адже її характеристики прямо порушували міжнародні угоди:
Дальність: за різними оцінками, становить від 1500 до 2500 км.
Габарити: вона на пів метра довша за звичайну 9М728 (7,94 м проти 7,4 м).
Сумісність: через збільшену довжину запуск можливий лише зі спеціальних нових пускових установок 9П701.
Незважаючи на грізні цифри, ці ракети ворог використовує вкрай ощадливо. З початку повномасштабного вторгнення зафіксовано лише 23 пуски 9М729. Станом на осінь 2025 року ГУР МО України оцінювало наявний запас цих ракет у РФ лише у 50 одиниць.
Цифра у «96 ракет в одному залпі» виглядає загрозливо лише на папері. Навіть якщо припустити, що росія дійсно розгорнула 24 нові установки «Іскандер-М1» (кожна з яких несе по 4 ракети), виникає питання боєкомплекту.
Так, за весь 2025 рік року міннападу рф замовило лише 95 таких ракет.
Для одного повного залпу ворогу довелося б збирати «Новатори» цілий рік, не здійснивши жодного пуску. Практика показує, що росіяни б’ють ракетами «з конвеєра» — наприклад, під час атаки 20 січня було зафіксовано ракету Х-101, виготовлену менш ніж за три тижні до пуску.
Агресори зазвичай не створюють окремих масованих атак лише «Іскандерами», а включають їх до комбінованих ударів разом із дронами та стратегічною авіацією.
Головна перевага комплексів «Іскандер-М1» — це їхня скритність. На відміну від зльоту стратегічних бомбардувальників Ту-95 чи виходу в море носіїв «Калібрів», які фіксуються розвідкою за години до удару, вихід наземних ОТРК на позиції та пуск відбуваються майже непомітно.
Розгортання нових установок є черговим етапом модернізації російської окупаційної армії, але воно не означає миттєвого збільшення ракетного тиску в рази. Загроза залишається високою, проте вона лімітована низькими темпами виробництва саме цього типу ракет.
