Найстаріше міське кладовище буде під захистом

Одеська обласна прокуратура через суд домоглася від Одеської мерії укласти охоронний договір на Куяльницьке, також відоме як Сотниківське, старовинне кладовище.

Одеський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов Суворівської прокуратури щодо збереження нерухомої пам’ятки України.

Це кладовище ще навесні 2021 року визнали меморіальним - відповідне рішення Міністерство культури прийняло 26 квітня 2021 р., а у Одеській обласній адміністрації дізналися про це лише 5 травня.

Куяльницький (Сотниківський) цвинтар знаходиться в Одесі на Хаджибеївській дорозі, за приватним будинком під №143, під схилами Шкодової роки під нафтопереробним заводом. Це територія колишнього селища Куяльник, спочатку Куяльницьких хуторів.

У Куяльницьких хуторах свій цвинтар зберігся до нашого часу, хоча останнє поховання на ньому було ще 1965 року. Від колись досить великого за площею цвинтаря, що розкинувся на схилах Шкодової гори, вціліла відносно невелика ділянка площею близько 16 соток. Решту було знесено під час будівництва вище на схилах нафтопереробного заводу або під час житлової індивідуальної забудови вздовж Хаджибейської дороги. На ньому сучасні дослідники виявили, у тому чи іншому вигляді, трохи більше ніж 200 поховань. Цей цвинтар називається Куяльницьким чи Сотниківським – від прізвища одного з перших похованих тут козаків Сотниченка. Він був сином сотника Запорізьких чи Чорноморських козаків. І найпомітніша з могил, що збереглися, - могила хорунжого (сотника) Чорноморського козацького війська, з висіченою з каменю булавою, що лежить на подушці.

Найстаріше з них - 1791 року, хоча є версії, що воно навіть 1771 року - через нерозбірливість напису на ній - "Здс' погребн' раб Божий немовля Іоан року Божі 1771" (або 1791). Ось тут якраз версія про 1791 рік доречніша з цілої низки причин. По-перше, масове заселення околиць майбутньої Одеси козаками почалося після 1775 року, що вже "відбиває" версію 1771 року. Тим більше, що цвинтар, швидше за все, був заснований саме після 1775 року. А по-друге, при досить високій дитячій смертності могила для немовляти в 1791 - досить звичайне явище.

Зараз тут можна виявити кілька десятків типів різних хрестів, висічених із здобутого тут же каменю-вапняку. Серед них переважають "грецький" та розширений хрести, а також різні варіації за мотивами лицарських хрестів. Іноді вони доповнюються знизу півмісяцем, який можна трактувати як якір. Хрести чотирикінцеві, в основному, але є також шести-і восьмикінцеві – у меншій кількості. Популярна сонячна символіка - або сонячні "промені" висічені з каменю між кінцями хреста, або застосовується навіть древніший, ще язичницький, знак - хрест, укладений у сонячне коло. Частина розширених хрестів мають форму трапеції, трикутника, прямокутників із прямими, закругленими чи ступінчастими гранями - вони символізують хрест на Голгофі.

32 надгробні хрести на Сотниківському цвинтарі - унікальні. Їхня форма більше ніде не простежується, принаймні, в межах старовинних козацьких цвинтарів півдня України, що збереглися.

На даний момент на Сотниківському цвинтарі з 205 могил збереглися написи на 33-х. Хоча непідготовлена ​​людина часто не розбере ці надгробні написи, або навіть взагалі не помітить їхньої наявності. Вони дуже постраждали від часу – стерлися під дією вітру та опадів, або навіть від вандалізму. Переважна більшість написів – українською чи церковнослов'янською мовою. Форма стандартна. Напис зазвичай починається з фрази "тут почиває раб Божий", потім йдуть ім'я та прізвище з роком смерті, після чого можна зустріти криптонім "ІН ЦЙ", що означає "Ісус Назарянин Цар Йудейський" (або "Юдейський").