В Одесі розглянуть проект нового Статуту міста

Прийнятий понад 10 років тому і поки що дійсний Статут міста Одеси у деяких моментах тотально застарів. По-перше, він містить спотворену російською імперською сучасною пропагандою історичну довідку, оскільки був прийнятий за часів мерської каденції Олексія Костусєва, який був як раз прихильником російських історичних наративів щодо Одеси. По-друге, дійсний Статут не враховує нинішнього становища Одеси як великого майже прифронтового міста у воюючій країні, яка всіма силами намагається позбутися саме російського імперського минулого.

Відповідно, нинішня міська влада розробили проект нової редакції Статуту міста, який доопрацювали з урахуванням зауважень і побажань громадськості, і тепер готуються винести на обговорення. Воно відбудеться у форматі інтернет-конференції, що почнеться  10 вересня, о 12:00. Для участі потрібно подати заявку, заповнивши форму за посиланням.  

Також до 9 вересня робоча група продовжить збирати пропозиції, які потрібно надсилати або на електронну пошту rada@omr.gov.ua, або в друкованому вигляді на адресу: кабінет 206, пл. Думська, 1, Одеса.  

У першу чергу група розробників привеле всі положення документа у відповідність до чинного українського законодавства.

З тексту Статуту викинули взагалі вже неактуальну історичну довідку з преамбули, у якій початок історії міста вівся з 1794 року. В новій редакції взагалі немає згадок імперського періоду. Відсутній сумнівний розділ із «видатними особами», яких нібито особливо шанує громада: генерал-губернаторами, російськими літераторами і воєначальниками, радянськими військовими.  

В статті про міські свята додали четверту дату: автори документа пропонують відзначати, окрім Дня гумору, Дня визволення від нацистських окупантів (у чинній версії «німецько-фашистських»), Дня міста, ще й День міста-побратима і міста-партнера — 3 вересня.  

Одеса зможе створювати іноземні представництва.  

Додано положення про особливий статус історичного центру як об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пропонуються нові правила щодо назв вулиць, провулків, проспектів, бульварів і площ:

«Найменування та перейменування об'єктів топоніміки міста на честь фізичних осіб допускається тільки після спливу десяти років із моменту їхньої смерті, за винятком випадків ушанування загиблих воїнів, життя та/або діяльність яких були пов'язані з містом Одеса та які в період із лютого 2014 року одержали звання «Герой України», повних кавалерів ордену «За мужність», ордену «Богдана Хмельницького» та ордену «Княгині Ольги» для жінок».

У межах об'єкта всесвітньої спадщини «Історичний центр Одеси», згідно з проєктом, мають заборонити зміну назв, що склалися в XIX столітті і до 1910-х років.

«У разі належності окремих назв у межах зазначеного об'єкта до забороненої Законом України «Про деколонізацію» символіки, перейменування таких об'єктів топоніміки проводиться з урахуванням альтернативних історичних назв періоду ХІХ ст. - 1910-х рр. (у разі наявності для кожного з таких об'єктів), або з урахуванням назв, які підкреслюють мультикультурність міста та виявляють атрибути універсальної цінності об'єкта всесвітньої спадщини», — ідеться в документі.  

Це створює складнощі у перейменуванні вулиць та інших топонімів у історичній частині міста. Адже перевага у таких випадках буде віддаватися початковим назвам, які були приблизно до 1918 року. Відповідно, нові назви на честь сучасних подій української війни за незалежність проти росії, будуть можливі у більш нових районах міста. 

У чинній редакції для того, щоб пропозицію громадян Одеси розглянула міськрада, потрібно зібрати щонайменше 5 тисяч підписів, то в новій редакції — лише тисячу.

Як гімн міста замість «Пісні про Одесу» з оперети «Біла акація» на музику Ісаака Дунаєвського пропонується композиція «Край Чорного моря» на слова Семена Кірсанова та музику Модеста Табачникова (у перекладі українською Сергія Осоки). Це змінений варіант відомої пісні «У Чорного моря», яку написали 1951 року спеціально для Леоніда Утьосова.

У проєкті він звучить так:  

«Те місто я бачив не раз уві сні,
Грайливе, солоне, ігристе,
Край чорного моря відкрилось мені
У квітучих акаціях місто

Край Чорного моря!

Те море, в якому я плив і тонув,
Той берег, ясний і погожий.
Повітрям, яке в дитинстві вдихнув,
Напитися й досі не можу.
Край Чорного моря!  

Повік не забуду бульвар і маяк,
вогні пароплавів, як свічки,
і лавку, де ми, о кохана моя,
подивилися вперше у вічі — 

Край Чорного моря!

Земля, до якої мій друг-одесит
тулився, обпалений боєм.
У печалі над ним Батьківщина стоїть,
і назване місто героєм — 
Край Чорного моря!  

Життя залишається прекрасним завжди,
Грайливе, солоне, іскристе.
І нас щовесни повертає сюди,
В Одесу, у сонячне місто.
Край Чорного моря!»