Lyudmila і Taiga Trommel: які тепловози українського виробництва Німеччина може передати до України
Йдеться про закупівлю чи передачу для роботи на українських коліях легендарних серій тепловозів М62 та ТЕ109, які свого часу вироблялися в Луганську для потреб Східної Німеччини і завдяки своїм конструктивним особливостям можуть стати швидким та ефективним рішенням для порятунку вітчизняної залізничної логістики.
Ситуація з тяговим рухомим складом в Україні набуває загрозливих масштабів. Як нещодавно повідомляло видання Financial Times, внаслідок систематичних ракетних та дронових атак російської армії по залізничній інфраструктурі, депо та вузлових станціях, "Укрзалізниця" практично вичерпала власні резерви локомотивів для поповнення втрат. Дефіцит магістральних тепловозів, які є критично важливими для забезпечення перевезень на неелектрифікованих лініях, знеструмлених ділянках та у прифронтових зонах, змушує уряд шукати нестандартні і швидкі рішення за кордоном, зокрема на європейському ринку.
Тут важливо відзначити, що як швидке рішення саме для воєнних умов, закупівля тепловозів виглядає більш виправданою порівняно з електровозами, які критично залежні від контактної мережі.
У центрі уваги перемовників опинилися локомотиви, які мають пряме українське коріння. До 1990 року на потужностях заводу "Луганськтепловоз" спеціально для Німецької державної залізниці (НДР) масово випускалися тепловози серій М62 та ТЕ109. У Німеччині ці машини отримали власні класифікації та народні прізвиська. М62 відомі як серії 120 DR (пізніше 220 DB) під неофіційною назвою "Taiga Trommel" (Тайожний барабан) через характерний гучний звук двигуна, а потужніші ТЕ109 класифікувалися як BR 130/230 та їхні модифікації (232, 233) і отримали лагідне ім'я "Lyudmila". Ці локомотиви десятиліттями доводили свою витривалість та надійність на європейських магістралях.
Технічно закупівля саме цих серій є надзвичайно вигідним кроком для України. Оскільки ці тепловози від початку проектувалися за радянськими стандартами, їхнє повернення на українську колію шириною 1520 мм є абсолютно реалістичним завданням. Для повноцінної експлуатації в Україні вони потребуватимуть лише заміни або адаптації ходової частини — перекатки з європейських візків стандарту 1435 мм на візки 1520 мм, а також оновлення систем радіозв'язку та безпеки. Українські ремонтні заводи мають величезний досвід обслуговування базових моделей М62 та схожого на ТЕ109 тепловоза 2ТЕ116, що зводить до мінімуму проблеми з їхнім ремонтом, пошуком запчастин та перенавчанням локомотивних бригад.
Що стосується наявності таких локомотивів у Німеччині на сьогоднішній день, то їхня кількість є цілком достатньою для формування предметної пропозиції, незалежно від того, чи належать вони державному концерну Deutsche Bahn, чи приватним вантажним перевізникам.
Тепловозів типу "Taiga Trommel" (М62) у комерційній експлуатації залишилося небагато — більшість із них DB вивела з експлуатації ще у 1990-х роках, проте кілька десятків машин досі успішно працюють у приватних компаній (наприклад, Erfurter Bahnservice чи LEG). В Україні серія тепловозів М62 та їх "подвійна" версія 2М62 досі масово експлуатуються, при чому "Укрзалізниця" має кілька сотень таких тепловозів у непрацездатному стані.
Значно кращою є ситуація з локомотивами "Lyudmila" (У Німеччині - серії BR230, BR231, BR232, BR233, BR234, BR241). Наразі у Німеччині в працездатному стані або в оперативному резерві перебуває від 100 до 150 таких тепловозів. Їх було збудовано для Німеччини майже 1000 одиниць.
Таким чином, з урахуванням наявних у Німеччині працездатних тепловозів серій М62 та ТЕ109 у різних модифікаціях, Україна може розраховувати на оперативний викуп чи передачу в рамках допомоги з подальшим переобладнанням з колії 1435 на колію 1520 мм не менше як 100 і, за дуже оптимістичною оцінкою, не більше як 200 тепловозів цих серій. При цьому переобладнання тепловозів серії М62 буде технічно легшим за рахунок використання комплектуючих від несправних українських М62. Переобладнання тепловозів ТЕ109 може бути більш складним. В будь-якому випадку, окрім ходової частини, будуть адаптуватися системи зчеплення (з гвинтової стяжки, як у Європі, на автозчепку СА-3), системи зв'язку, керування та безпеки.
Навіть частковий викуп кількох десятків цих потужних машин здатен оперативно закрити найгостріші потреби "Укрзалізниці", забезпечивши стабільність перевезень в умовах війни.
