Почалася нова війна: Пакистан проти Афганістану
Тиша на кордоні «лінії Дюранда», яка десятиліттями була лише умовною позначкою на мапах та джерелом постійного роздратування, остаточно вибухнула. Ми прокинулися у світі, де два сусіди, об’єднані вірою, але розділені амбіціями та кровною помстою, почали повномасштабну війну.
Суб’єктивно кажучи, це була катастрофа, яку всі бачили, але в яку ніхто не хотів вірити до останнього. Тепер, коли артилерійські дуелі перетворилися на авіаудари, а прикордонні сутички — на рух бронетехніки, стає зрозуміло: «гра в лояльність», яку Пакистан вів з Талібаном протягом років, обернулася проти самого Ісламабада.
Відносини між країнами суттєво погіршилися після зіткнень у жовтні минулого року, в яких загинуло понад 70 осіб з обох боків. Відтоді наземні прикордонні переходи залишаються переважно закритими. Значна ескалація почалася 22 лютого, коли Пакистан завдав авіаударів по афганських провінціях Нангархар і Пактіка, заявивши, що цілями стали табори й укриття бойовиків заборонених угруповань «Техрік-і-Талібан Пакистан» та «Ісламська держава». Водночас в Афганістані заявили про жертви серед цивільних.
Ввечері 26 лютого афганські таліби розпочали наступальну операцію на пакистанські військові бази та об’єкти в кількох точках уздовж кордону. У Кабулі заявили, що афганським силам вдалося нібито захопити понад 15 пакистанських застав протягом двох годин. Також таліби ровідомляли про десятки загиблих пакистанських солдатів.
У відповідь на це Пакистан завдав авіаударів по афганських об’єктах у Кабулі, Кандагарі та провінції Пактія. Згодом 27 лютого Президент Пакистану Асіф Алі Зардарі запевнив, що країна не піде на компроміс щодо миру й територіальної цілісності. «Ті, хто сприймає наш мир як слабкість, отримають жорстку відповідь — і ніхто не буде поза досяжністю», – йдеться в його заяві.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф заявив у п’ятницю, що країна перебуває у «відкритій війні» із сусіднім Афганістаном. «Наша чаша терпіння переповнилася. Тепер між нами та вами (Афганістаном) почалася відкрита війна», – сказав міністр оборони.
Крім того, уряд Пакистану звинуватив талібів у порушенні базових прав людини - зокрема, мова йде про позбавлення жінок у Афганістані права на освіту, медичну допомогу, можливості працювати та вільно переміщуватися.
Ми бачимо, як Кабул, який ще вчора вважався «проєктом впливу» Пакистану, який свого часу підтримував афганців проти Радянського Союзу, сьогодні відповідає вогнем на вогонь. Це не просто конфлікт за території — це війна ідеологій, де Талібан намагається довести свою абсолютну суверенність, а Пакистан — відчайдушно намагається втримати під контролем власний «задній двір», який раптом став фронтом.
Найбільше лякає не те, що ми бачимо, а те, про що всі мовчать. Пакистан — ядерна держава. І хоча важко уявити використання такої зброї проти нерегулярних формувань, сам факт того, що «ядерна кнопка» тепер знаходиться у зоні бойових дій з фанатичним противником, змушує світ здригнутися.
З іншого боку — Афганістан. Країна, яка десятиліттями не знала нічого, крім війни. Для них це чергова глава у нескінченному підручнику виживання. Але для регіону — це відкритий «ящик Пандори». Якщо цей вогонь перекинеться на пакистанський Пуштуністан, ми отримаємо таку детонацію, перед якою побліднуть усі попередні кризи.
На мій погляд, це війна фатальних помилок. Помилки Ісламабада в тому, що він вважав, ніби релігійна близькість сильніша за національний гонор пуштунів. Помилки Кабула — у вірі, що можна нескінченно провокувати ядерного сусіда, не очікуючи на залізний кулак у відповідь.
Зараз ми бачимо лише початок. Дороги забиті біженцями, а світові лідери знову «глибоко стурбовані». Але правда в тому, що Гіндукуш ніколи не прощав слабкості. І зараз ці гори знову починають пити кров. Ця війна — це не просто новина в стрічці. Це крах останніх залишків стабільності в Центральній Азії.
