Битва за Хемптон-Роудс: перший морський бій броненосців

Передумови: Джентльмени війни та винахідливі шизофреники

Громадянська війна у США, як відомо, була часом, коли Північ і Південь вирішували, хто з них краще вміє вбивати своїх співгромадян через їх ставлення до свободи і рабства. Північ, маючи перевагу в промисловості, одразу оголосила блокаду південних портів. Це було, знаєте, як обрізати краник до самогонного апарату – працювало повільно, але нудно. Хоча і назву цей план отримав за іншим принципом - як анаконда обвивається навколо своєї жертви та повільно душить її.

Конфедерація, зі свого боку, розуміла, що з дерев'яними зубочистками проти парових фрегатів Союзу їм нічого не світить. Тим паче, що переважна більшість кораблів флоту США залишилася на стороні Півночі. Тому геніальні (і трохи божевільні) інженери Півдня взялися за створення чогось, що могло б прорвати блокаду. А Північ, побачивши цю ініціативу, замислилася: «Ой, а що це за бляшанка пливе до нас? Треба зробити свою, щоб показати, хто тут головний металобрухтник!» Так почалася лихоманка броненосців.

Два підходи до геніальності: Плавуча черепаха vs. Залізна банка з підгузком

Броненосець «Вірджинія» (екс-фрегат «Меррімак»): коли старе стало «новим»

На Півдні вирішили не винаходити велосипед, а просто оббити залізом те, що мали. Взяли спалений і потоплений фрегат «Меррімак», підняли його, і вирішили: «А давайте приб'ємо на нього залізо, поставимо гармати, і нехай воно плаває!» Адже головною цінністю колишнього фрегата була зовсім нова парова машина, яку у Південних штатах виготовити не могли. Результат був вражаючим, як для сільськогосподарської виставки:

• Концепція: Зрубали все зайве, побудували надбудову у формі даху сараю, оббили товстими залізними плитами.

• Зовнішній вигляд: Нагадував плавучу фортецю, що виглядала так, ніби її проєктував місцевий фермер, який випадково знайшов купу металобрухту.

• Озброєння: 10 гармат (4 на носі/кормі, 6 по бортах) та таран. Так, таран! У 1862 році! Вони, мабуть, вважали, що це буде як на середньовічному турнірі (спойлер - згодом так і вийшло).

• Швидкість: Як черепаха, що наїлася цементу. Зате її було важко потопити.

Броненосець «Монітор»: шведський геній і американський скептицизм

На Півночі до справи підійшли інакше. Шведський інженер Джон Ерікссон, людина, яка, схоже, випередила свій час на століття, запропонував дизайн, що змусив усіх сміятися. Та зміг добитися дуже швидкої побудови. Доти, доки не побачили його в дії:

• Концепція: Низький плоский корпус, майже повністю занурений у воду, з єдиною обертовою броньованою баштою, що стирчала зверху. Цей корпус і палубу повністю захистили бронею. 

• Зовнішній вигляд: Дехто порівнював його з «бляшаною банкою на підгузнику» або «голландським сиром, що пливе». Він був настільки низьким, що в шторм його легко могло б просто залити водою (спойлер - потім так і сталося).

• Озброєння: Дві потужні гармати калібру 11 дюймів у тій самій обертовій башті. Це було новаторство, адже не треба було розвертати весь корабель, щоб прицілитися!

• Швидкість: Теж не спринтер, але маневреніший за «Вірджинію».

Битва: Коли гармати зустрілися зі сталлю (і нічого не змогли зробити)

8 березня «Вірджинія» вийшла в море і влаштувала справжню різанину серед дерев'яних кораблів Союзу. Вона топила їх, як іграшкові, таранила, і взагалі показала, що проти броні немає прийому. Шлюп «Камберленд» затонув від таранного удару. Командир фрегата «Конгрес», побачивши це, вирішив викинути свій корабель на мілину - але і це його не врятувало. Кораблі конфедератів розстріляли фрегат до того, що він згорів вщент. Це був тріумф Конфедерації та повний крах усіх надій Півночі. Який продовжувався всього один день.

Але 9 березня на арену виплив «Монітор». Це був ранок великих розчарувань для артилеристів:

• «Вірджинія» проти «Монітора»: Дві бляшанки почали стріляти одна в одну. Години пролетіли в безглуздій перестрілці. Ядра просто відскакували від броні, як горох від стіни.

• Тактика: «Вірджинія» намагалася протаранити «Монітор», а «Монітор» крутив своєю баштою, намагаючись знайти слабке місце. Це було схоже на бій двох черепах, які не могли вкусити одна одну.

• Результат: Нічия. Жоден з кораблів не зміг завдати серйозних пошкоджень іншому. Вони просто вичерпали боєприпаси та паливо, зрозумівши, що цей раунд нікому не виграти.

Підсумки: Світ змінився, а дерева плачуть

Битва біля Хемптон-Роудс була тактичною нічиєю, але стратегічною революцією.

• Кінець дерев'яних кораблів: Цей бій поховав ідею про те, що дерев'яний флот ще може бути ефективним. Адмірали всього світу, які звикли до величних вітрильників, раптом зрозуміли, що їм доведеться пересісти на ці потворні, але непереможні залізні ящики.

• Нова гонка озброєнь: Почалася справжня броненосна лихоманка. Кожна країна захотіла собі таку ж «бляшанку». Франція та Британія, які доти вважалися морськими гегемонами, раптом відчули себе відсталими.

• Вплив на війну: «Вірджинія» більше не могла вільно проривати блокаду, а «Монітор» не міг її остаточно знищити. Вони змусили один одного сидіти на мілині, доки їх не знищили пізніше (обидва загинули не в бою, а через негоду або підрив).

• Наслідок: Людство зрозуміло, що тепер потрібно не просто робити кораблі, а робити кораблі, які могли б пробити інші кораблі. Це призвело до розробки нових гармат, нових видів броні та абсолютно нової філософії морської війни.

Таким чином, битва двох залізних монстрів у каламутних водах Вірджинії стала уроком для всього світу: у майбутньому морська міць буде вимірюватися не кількістю гармат на борту, а товщиною броні та здатністю витримати обстріл, який раніше просто знищував би будь-який корабель. Прогрес, знаєте, річ невблаганна і часто дуже негарна на вигляд.