З днем народження, хуйло: як путін подарував росії цивілізаційний крах

За чверть століття одноосібного правління йому вдалося те, що виявилося не під силу жодній зовнішній імперії чи ворожому коаліційному блоку: повністю зруйнувати майбутнє власній країні.

Головним підсумком цього правління стало виховання так званого «покоління путіна» — мільйонів людей, які народилися за його царювання, жодного дня не жили за іншого лідера і для багатьох із яких це життя вже передчасно завершилося в окопах загарбницької війни, так і не дізнавшись, що таке цивілізований світ.

​Економічні "успіхи" 5 кремлівського режиму заслужили окремої сторінки у підручниках з аномальної макроекономіки. Обіцянки "нагнати й перегнати"  провідні економіки світу обернулися величним переходом від задекларованої дедоларизації до тотальної юанізації. За часів путіна росія успішно замістила європейські технології китайськими підробками, а власну промисловість редукувала до воєнного кейнсіанства, де єдиним надійним джерелом соціального підйому та виплати кредитів для провінціала стала смерть на війні.

Велика енергетична держава, що роками шантажувала Європу газом, добровільно віддала свій найприбутковіший європейський ринок і перетворилася на безправний сировинний придаток Азії, змушений продавати нафту із величезними дисконтами.

​Геополітичний геній путіна проявився у всій своїй красі, коли замість відсунення кордонів НАТО він отримав Балтійське море у якості внутрішнього озера Альянсу та нових високотехнологічних сусідів-членів НАТО у особі Фінляндії та Швеції.

Так званий «русский мир», який планували експортувати як привабливу альтернативу Заходу, стиснувся до дипломатичного союзу з Північною Кореєю, Іраном та Талібаном. Повна ізоляція на міжнародній арені, статус держави-вигнанця та ордер від Міжнародного кримінального суду стали логічним вінцем дивовижних дипломатичних здібностей очільника кремля.

​Проте найстрашнішим ударом по росії став демографічний та соціокультурний дефолт. Замість обіцяного демографічного вибуху країна отримала глибоку прірву, поглиблену сотнями тисяч і вже навіть мільйонами загиблих, скалічених та мільйоном освічених громадян, які втекли від мобілізації та репресій. Вимивання мізків і молодіжного потенціалу остаточно позбавило росію шансів на технологічний розвиток у XXI столітті. Натомість суспільство отримало мілітаризовану пропаганду в школах, зростання злочинності за участю амністованих рецидивістів в "свошників"  та тотальний страх, помножений на байдужість.

У підсумку путін вже увійшов в історію не як збирач земель чи засновник нової імперії, а як абсолютний рекордсмен із самознищення держави.

Він створив систему, яка не здатна виробляти нічого, крім агресії, бідності та смерти, і позбавив кілька поколінь росіян будь-якої перспективи на нормальне існування. І саме цей остаточний, безповоротний цивілізаційний тупик є його головним "підарунком"  власній країні до чергових роковин правління. 

Саме тому путін, на відміну від інших правителів росії заслужив прізвисько навіть не "Миротворець" чи " "Освободитель", як царі Олександр III і Олександр II, не " Великий", як потім назвали Петра I, і навіть не "Палкін", тобто Микола I. В історію Володимир путін увійшов як просто хуйло, або, трохи інакше і дотепніше, "прутін" - від слова "прутень".