Тріумф передбачуваності, або як росія знову обрала царя замість парламенту
Дивлячись на попередню статистику результатів того, що на росії називають виборами, , важко стримати сльози розчулення від того, наскільки "непередбачуваною" є демократія, коли за неї береться москва. Згідно з попередніми результатами, "єдина росія" згрібає під себе неймовірні 355 мандатів, що становить 78,89 відсотка від загальної кількості місць у держдумі.
Це не просто перемога, це справжній майстер-клас із малювання потрібних цифр, де 208 мандатів акуратно зібрані по одномандатних округах, а ще 147 партія отримала за єдиним округом завдяки 57,83% голосів. Залишається лише дивуватися, чому вони зупинилися на цифрі 355, а не забрали всі 450 — мабуть, у когось на мить прокинулося почуття міри.
Звісно, для створення ілюзії бурхливого політичного життя в залі засідань залишили трохи масовки. Комуністам з КПРФ дозволили погратися у "другу силу" з їхніми 40 мандатами та 8,89%. Спадкоємці Жириновського з ЛДПР виторгували собі 25 крісел, а партія "нові люди" — рівно 20.
Вся ця строката компанія потрібна виключно для того, щоб під час голосування за черговий репресивний закон картинка по телевізору виглядала бодай трохи різнобарвною, хоча всі чудово розуміють, що їхня роль зводиться до вчасного натискання кнопок "за".
Отримана "єдиною росією" монобільшість — це омріяний золотий ключик для будь-яких забаганок, які тільки може придумати путін. Така кількість ручних депутатів означає, що тепер для зміни конституції, оголошення нових воєн, введення податку на повітря чи офіційного визнання землі пласкою не потрібно навіть робити вигляд, що ведуться якісь дискусії. Усе вирішуватиметься за помахом руки, а слухняний парламент лише ставитиме штампи "схвалено", змагаючись у тому, хто гучніше аплодуватиме.
У підсумку, ці вибори вчергове довели, що росія остаточно перетворилася на державу одного актора та одного глядача. Справжня функція цієї новоствореної думи — бути безвідмовним принтером, який легітимізує будь-яке рішення, яке спускає кремль, і створює ілюзію законності там, де закон закінчився ще багато років тому.
