12414: п'ять цифр, які можуть змінити Україну та ставлення до неї Європи і США

22 липня Верховна Рада прийняла законопроєкт №12414. 263 депутати підтримали, 13 – проти, 13 – утрималися.

Цей закон передає генпрокурору право забирати справи в НАБУ, скасовує автономію САП у визначенні підслідності та скарг, усуває гарантії незалежності обох органів. І тут слід зазначити, що Конституція України прямо вказує на те, що всі органи прокуратури повинні підпорядковуватися саме генеральному прокурору. Тобто, створені 10 років тому ці антикорупційні органи повинні були отримати незалежність, але не отримали її через те, що Верховна Рада не змогла зібрати за весь цей час кваліфікованої більшості для відповідного прийняття правок у Основний закон держави. Незалежність НАБУ і САП від самого початку обумовлювалася вимогами Євросоюзу щодо подальшої інтеграції України до ЄС та надання безвізового режиму для українців.

Ініціатива пов’язана з правками, внесеними до законопроєкту про зниклих безвісти, що викликало звинувачення у порушенні регламенту Верховної Ради. Також це відбулося буквально наступного дня після того, як СБУ знайшла серед співробітників НАБУ російського шпигуна, який "зливав" стратегічно важливу інформацію у росію через народного депутата України, який виявився державним зрадником.

Президент Володимир Зеленський підписав закон увечері 22 липня, попри протести. 

22-23 липня було заявлено, що НАБУ і САП продовжать працювати, але без "російського впливу".

Реакція Заходу: від стурбованості до попереджень

У Європі перші тривожні сигнали пролунали одразу після голосування 22 липня. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос назвала рішення "серйозним кроком назад", наголосивши, що незалежність антикорупційних органів є ключовою для європейського шляху України. Її слова підхопили в МЗС Німеччини та Швеції, де висловили "глибоке занепокоєння" і нагадали про зв’язок фінансової підтримки з прогресом у реформах.

Представник Європейської комісії Гійом Мерсьє заявив, що ЄС занепокоєний останніми діями України щодо її НАБУ і САП.

У Франції міністр у справах Європи Бенжамін Хаддад навіть залишив надію на порятунок ситуації, закликаючи до перегляду закону. Нідерланди ж акцентували на необхідності сильних антикорупційних інституцій як фундаменту реформ.

У США реакція була не менш виразною. Хоча офіційні заяви адміністрації ще не пролунали станом на вечір 23 липня, пости на платформі X від американських аналітиків і журналістів натякають на потенційні питання щодо витрачання західної допомоги. Президент Трамп, як зазначають окремі коментатори, міг би використати це для політичного тиску, адже тема корупції в Україні давно є інструментом у внутрішніх американських дебатах. Медіа, як-от Reuters, оперативно повідомили про "обмеження автономії антикорупційних агентств", а американські експерти вже дискутують, чи не стане це сигналом до перегляду підтримки Києва.

Загалом реакція Заходу – це суміш розчарування й перестороги. Політики наголошують на втрати десятирічних зусиль у боротьбі з корупцією, а медіа піднімають питання довіри до української влади. Проте чи дійде справа до конкретних санкцій чи скорочення допомоги, поки що неясно – занадто багато залежить від воєнного контексту та геополітичного балансу.

Між рядків: внутрішній контекст і зовнішній тиск

Для мене очевидним є те, що цей закон – не випадковість, а результат внутрішньої боротьби за контроль над антикорупційною системою. Підпорядкування НАБУ і САП генпрокурору, який, як відомо, має тісні зв’язки з президентською командою, видається спробою нейтралізувати незручні розслідування. Водночас обшуки СБУ в офісах НАБУ 21 липня, які передували голосуванню, додають конспірологічного присмаку – чи не була це підготовка ґрунту для легітимізації змін? Захід, здається, відчув цей підтекст, але його відповідь поки що стримується через стратегічну важливість України в протистоянні російській агресії.

З іншого боку, критика з Європи й США може бути не лише щирою, а й інструментальною. Незалежність НАБУ та САП від інших урядових та правоохоронних структур була була, як я вже зазначав, була визначена під тиском міжнародних донорів після 2014 року. Тепер, коли ці органи почали "кусати" не лише старі еліти, а й нинішню владу, Захід опиняється перед дилемою: чи карати за відкат реформ, ризикуючи послабити фронт, чи закрити очі, зберігаючи альянс.

Протестні акції в українських містах

Суспільний протест не змусив на себе чекати. Увечері 22 липня в Києві на площі біля театру імені Івана Франка зібралися протестувальники, тримаючи плакати з гаслами на кшталт "Руки геть від НАБУ!" та у не зовсім цензурній формі. Акції також відбулися в Одесі, Львові, Дніпрі та Івано-Франківську. У Львові протест тривав до опівночі, зібравши сотні людей, які вимагали від влади скасувати рішення. Ці акції стали сигналом, що суспільство не готове миритися з відкатом реформ, навіть у час війни.

Цей протест можна бачити і в контексті того, що його учасники вважають, що під час війни влада порушила суспільний договір, за яким країна об'єдналася для оборони від російської агресії, суспільство припинило критикувати владу в обмін на те, що влада не зупинить розпочаті раніше демократичні та євроінтеграційні реформи.

Ситуація навколо НАБУ та САП – це не просто юридична колізія, а тест на зрілість української демократії та її союзників. Реакція Заходу показує, що межа терпіння близька, але остаточні кроки – від вето президента до навіть можливих санкцій – ще попереду. Для України ж це нагадування: боротьба з корупцією не може бути вибірковою, інакше ризик втрати підтримки переважить будь-які внутрішні вигоди. Як розвиватимуться події, залежить від того, чи вдасться владі знайти баланс між контролем і відповідальністю – перед власним народом і світом.