Європа прокинулася: вже можна побачити новий військовий альянс

Усе почалося з тіні, яку кинула невизначеність ролі США в НАТО від самого початку президентської каденції Дональда Трампа.

Трамп, повернувшись на початку 2025 року до Білого дому, знову заговорив про те, що Америка втомилася бути "гаманцем" Європи. А його неоднозначні заяви щодо статті 5 статуту НАТО – колективної оборони – лише підлили масла у вогонь. Чи захистить Вашингтон союзників, якщо росія вирішить перевірити міцність альянсу? У Берліні, Парижі та Лондоні почали шепотітися, що покладатися на трансатлантичну парасольку стає ризиковано, бо США можуть не виконати своїх зобов'язань. І цей шепіт швидко переріс у гучні плани.

Першими голоси підняли Франція та Великобританія. Президент Емманюель Макрон і прем’єр-міністр Кір Стармер нещодавно заявили, що готові гарантувати безпеку Європи власними ядерними арсеналами. Макрон, із його звичною амбіцією, наголосив, що французькі ракети стануть "остаточним аргументом" проти будь-якої загрози, тоді як Стармер додав, що британський ядерний щит уже адаптований до нових викликів. Ці слова звучать як виклик – не лише росії, а й Вашингтону, який може втратити монополію на роль гаранта безпеки у всьому світі. Також це сигнал і для Пекіну, якому дають зрозуміти, що Європа є суб'єктом світової геополітики, а не розім'яклим та безпорадним кублом майже беззбройних країн.

Але справжній сюрприз прийшов із Німеччини. Канцлер Фрідріх Мерц і провідні військові генерали заговорили про створення власної ядерної зброї, аргументуючи це необхідністю "самостійної оборони" на тлі російської агресії. Ця ідея, що ще недавно вважалася табу, тепер активно обговорюється в Бундестазі, і я не можу позбутися думки, що Берлін готується до світу, де НАТО може стати лише тінню свого минулого. І якщо Німеччина вирішить приєднатися до клубу ядерних держав - то рівень її технологій і компетенції дозволить зробити це дуже швидко.

Паралельно країни Європи загалом активізують свої військові м’язи. Загалом, на тлі неоднозначної політики США, європейські країни збільшують відсоток оборонних витрат, у перспективі до 5% від ВВП.

Польща нарощує танкові дивізії і закуповує винищувачі V покоління, Швеція розширює флот, а Італія інвестує в дрони – усі ці кроки виглядають як підготовка до самоорганізації.

Але справжній стрибок стався з підписанням двосторонніх угод. Франція та Великобританія вже уклали оборонний пакт, обіцяючи спільні військові операції та координацію ядерних сил. За ними пішла угода між Францією та Німеччиною, де Париж зобов’язався підтримати Берлін у розробці технологій, а Німеччина – інвестувати в спільну інфраструктуру. Згодом, буквально напередодні, Великобританія та Німеччина домовилися про взаємодопомогу в разі вторгнення, закріпивши трикутник, який уже нагадує зародок нового союзу.

І ось ми підходимо до висновку, який не може не вражати. Три найпотужніші країни Європи – Франція, Великобританія та Німеччина – уже мають між собою оборонні угоди з чіткими зобов’язаннями про взаємну підтримку. Це не просто дипломатична гра – це основа нового європейського оборонного союзу, який, здається, народжується на наших очах.

Чи доповнить він НАТО, чи замінить його, залежить від того, як далеко зайде росія зі своєю загрозою. Мені здається, що Європа, втомлена від невизначеності, вирішила взяти своє майбутнє в руки, і цей рух може стати як порятунком, так і новим викликом для трансатлантичної єдності. Я стежитиму за кожним кроком, адже ми, можливо, свідки народження нової епохи.