Чи зможе Іран завдати ядерний удар?
Я не можу оминути питання, яке дедалі частіше виникає в кулуарах міжнародних дискусій: чи здатен Іран піти на ядерний удар по Ізраїлю, і що за цим стоїть? Останні заяви ізраїльських урядовців, зроблені 12-13 липня 2025 року, додають цьому сценарію тривожного забарвлення, тож давайте розберемося в деталях.
Після серії ударів, розпочатих Ізраїлем 13 червня з ціллю "зупинити ядерну загрозу", а згодом підкріплених американськими бомбардуваннями 21 червня, Іран опинився в унікально вразливому становищі. Офіційні особи в Тель-Авіві, зокрема прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу, нещодавно заявили, що Іран активно нарощував запаси збагаченого урану, наближаючись до "точки неповернення" у створенні ядерної зброї. 12-13 липня Нетаньягу прямо попередив, що Тегеран готовий застосувати таку зброю проти Ізраїлю, якщо матиме таку можливість. Ці заяви, хоч і звучать як стратегічний тиск, підкріплені оцінками ізраїльської розвідки, яка стверджує, що частина іранського урану могла пережити атаки, залишаючи Ірану шанс на відновлення програми.
Але чи реальна ядерна загроза? Тут варто поставити під сумнів офіційну ізраїльську риторику. Іран упродовж десятиліть заперечує намір створювати ядерну зброю, наполягаючи на мирному характері своєї програми. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) підтвердило, що після ударів не зафіксовано різкого зростання радіаційного фону, а значна частина об’єктів, як-от Фордо, зазнала серйозних, але не фатальних ушкоджень. Проте вигнання інспекторів МАГАТЕ та відключення камер моніторингу Іраном створюють інформаційний вакуум, який лише підігріває спекуляції. Також є вірогідність, що Іран зміг зберегти певну частину, навіть більшу частину від наявних перед ізраїльсько-американськими ударами запасів збагаченого урану.
Чи це ознака підготовки до секретного відновлення, чи просто спроба Тегерана зберегти обличчя після нищівних ударів?
На мою думку, ядерний удар Ірану виглядає малоймовірним у найближчій перспективі, але не через брак намірів, а через практичні обмеження. Навіть якщо Іран зберіг частину збагаченого урану, його інфраструктура зруйнована, а збройні сили ослаблені втратою ключових фігур, таких як командири Корпусу вартових ісламської революції та найвище військове керівництво. Крім того, серйозних втрат зазнала авіація Ірану, а система іранської ППО фактично знищена.
Крім того, відплата Ірану – як-от масовані ракетні атаки – уже продемонструвала його здатність відповідати.
Але ядерний урад означав би самознищення через неминучу реакцію Ізраїлю та його союзників, насамперед США. Дональд Трамп, який називає операцію "Midnight Hammer" тріумфом, уже натякнув на готовність до нових ударів, якщо Тегеран не "зробить мир".
Водночас ізраїльські заяви 12-13 липня про готовність завдати нового превентивного удару, якщо ядерна загроза повернеться, видаються не лише попередженням, а й спробою зберегти тиск на Іран і міжнародну спільноту. Нетаньягу підкреслив, що Ізраїль не шукатиме згоди США на подальші дії, що може свідчити про розкол у координації з Вашингтоном. Це додає конфлікту нової невизначеності: чи здатен Тель-Авів діяти самостійно, ризикуючи ширшою ескалацією?
Іран може обрати асиметричну відповідь – від атак на американські бази чи закриття Ормузької протоки до підтримки проксі-груп, таких як Хезболла. Проте ядерний сценарій залишається крайнім заходом, якщо Тегеран дійсно вирішить, що його виживання під загрозою. Наразі ми бачимо не стільки підготовку до удару, скільки психологічну війну, де обидві сторони грають на нервах одна одної.
Отже, попри тривожні заяви ізраїльських урядовців, ризик ядерного удару Ірану виглядає перебільшеним – принаймні на цьому етапі. Але в регіоні, де довіра давно зникла, а кожна сторона озброюється аргументами та арсеналами, ми не можемо виключати несподіванок. Тим паче, що навіть конституція Ірану визначає знищення Ізраїлю як один з сенсів існування нинішньої іранської ісламської держави як такої.
