Через американські видання поширюється російський фейк про Одесу
18 березня 2025 року американське видання *The New York Times* опублікувало статтю, в якій, посилаючись на анонімні джерела, йшлося про нібито можливу передачу Одеси під контроль росії в рамках таємних переговорів між Україною та рф та буквально за кілька годин до переговорів президентів США і росії. Ця інформація миттєво викликала хвилю обурення в Україні та за її межами, а українські посадовці та політики назвали її черговою спробою росії дестабілізувати ситуацію через дезінформацію. У цій статті розглянемо, як Росія могла використати анонімні джерела для просування фейку, а також реакцію української сторони.
Стаття в *The New York Times* з’явилася вранці 18 березня 2025 року під заголовком, який натякав на сенсацію: «Таємні домовленості: чи готова Україна віддати Одесу?». У тексті, спираючись на «анонімні джерела, близькі до переговорного процесу», стверджувалося, що Київ нібито розглядає можливість поступок, зокрема щодо Одеси, в обмін на припинення вогню. Жодних конкретних доказів чи імен автор матеріалу не навів, що одразу викликало підозри щодо достовірності інформації.
Експерти з інформаційної безпеки швидко звернули увагу на те, що подібні вкиди з анонімними джерелами є типовим інструментом російської гібридної війни. За кілька годин після публікації російські пропагандистські канали, такі як RT і Sputnik, почали активно поширювати цей «факт», додаючи власні інтерпретації про «слабкість України» та «неминучість перемоги росії».
Використання авторитетних західних медіа для просування фейків – не нова тактика Кремля. Російські спецслужби неодноразово намагалися маніпулювати інформаційним полем через витоки, підкуп чи дезінформацію журналістів. У цьому випадку анонімні джерела могли бути частиною операції, спрямованої на:
Дискредитацію України:** Подання ідеї про здачу Одеси мало б підірвати довіру до української влади серед громадян і союзників.
Тиск на переговори: Якщо переговори між сторонами дійсно ведуться (а про це немає офіційних даних), подібний вкид міг би ускладнити позицію України.
Розкол суспільства: Одеса як символ опору та стратегічний порт є чутливою темою для українців, і фейк мав спровокувати внутрішні конфлікти.
Ймовірно, росія скористалася слабкістю системи перевірки джерел у західних медіа, де гонитва за ексклюзивом іноді переважає ретельну верифікацію. Анонімність джерел лише посилила сумніви в правдивості матеріалу.
За словами керівника ЦПД РНБО Андрія Коваленка, у статті NYT не йдеться про те, що Трамп може погодитися передати порт Одеси під контроль росії. "Ніхто і не може передати росії ніякий порт. Щобільше, в статті йдеться, що неназвані "українські чиновники" переживають, що під час діалогу США і РФ можуть "розглядатися територіальні претензії Путіна, можливо, з портом Одеса". Знову якісь невідомі джерела, інсайди, хайп. Такого, як і говорив, багато і буде далі теж чимало. Але із реальністю такі вкиди переважно не мають нічого спільного", - наголосив він.
Також цей фейк рішуче засудив нардеп Олексій Гончаренко.
Публікація в *The New York Times* завдала репутаційного удару виданню, яке вже ввечері 18 березня видалило статтю зі свого сайту, опублікувавши коротке пояснення: «Матеріал потребує додаткової перевірки». Проте шкода була завдана: фейк уже розійшовся мережею, підхоплений російськими медіа та ботами.
Цей інцидент укотре показав, як росія використовує гібридні методи для впливу на міжнародну opinion. Для України він став тестом на єдність і швидкість реакції, який вона успішно пройшла. Водночас подія підкреслила вразливість західних медіа до маніпуляцій, що потребує посилення інформаційної безпеки. Одеса залишається символом незламності, а спроби Кремля розхитати ситуацію лише загартовують український дух.
