Між Сциллою та Харібдою…
Точно в такій же ситуації опинилася сьогодні Одеса (збіг?) разом із усіма своїми мешканцями – з одного боку нас 2,5 роки обстрілювало ракетами та дронами імперське чудовисько Ненашараша, з іншого – годував обіцянками всебічної підтримки дволикий європейський Анус, який сам виявився безпорадним без американської підтримки. Якийсь час він (мається на увазі Анус, хоч це неприродно) ворожив з ким доведеться провести найближчі 4 роки - літнім хлопчиком Дональдом або вітряною (маю на увазі постійні урагани на всю голову) дівчинкою Камалою. Коли ж переміг перезрілий хлопчик, з'ясувалося, що той заглядається на іншу - нахабну шльондру Ненашурашу, яка періодично змінює аскетичну розкладачку іранського аятоли на пухку «боєголовку» північнокорейського виродка.
Судячи з обстрілів останніх днів, таких гострих вражень Одеса не відчувала з початку війни. Треба визнати, навесні 2022 року наше місто захистив... сусідній Миколаїв, який прийняв на себе всі «подарунки долі», призначені для Одеси. Що стосується інших як ще недавно здавалося російськомовних регіонів, то, не відчувши їх підтримки, з криком «Так, не діставайтеся ви нікому!» Ненашараша почала тупо знищувати Харків та Запоріжжя, порівнюючи їх із землею подібно до Бвхмута та Авдіївки. Якщо хтось із одеситів ще сподівається, що подібної долі вдасться уникнути нам, то не варто тішити себе фантазіями – імперська повія воювати інакше не може.
Пригадується мудрий вірменський анекдот про вмираючого старого, який просить синів берегти… євреїв.
- Але чому, батько? - здивувалися сини.
- З ними покінчать - за нас візьмуться.
Достатньо замінити євреїв на харків'ян та запорожців, а вірмен на одеситів і все стане на свої місця. Тому нам і треба робити все, щоб Харків та Запоріжжя вистояли. В іншому випадку… Ну, ви вже здогадуєтеся…
На відміну від гомерівського Одіссея, герой Вергілія і Котляревського Еней, шлях якого теж проходив між Сциллою та Харібдою, вважав за краще обійти це згубне місце манівцями. Дай Боже, щоб нам вдалося «проскочити», як Одесей чи, набравшись терпіння, обійти підводні рифи та небезпечні вири. В іншому випадку… Навіть думати про це не хочеться.
P.S. Вам не здається, що в цих рядках, написаних різними мовами несхожими один на одного авторами є багато спільного?
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак…
Ты ж одессит, Мишка, а это значит,
Что не страшны тебе ни горе, ни беда!
Ведь ты моряк, Мишка, моряк не плачет,
И не теряет бодрость духа никогда!
Зовсім різні герої, що жили в різні часи, розмовляли на різних мовах і при цьому мали однаковий дух, волю і непохитну цілеспрямованість.
