Ни фига себе!
Именно с этого места красная зараза начала свой поход на Украину. Стало быть, выплеснувшееся отсюда зло возвращено туда, откуда появилось!
А теперь, дабы удивить вас окончательно, привожу первоначальный вариант стихотворения Павла Чубинского, впоследствии ставшего текстом гимна УНР, опубликованного во львовском журнале «Мета» в 1863 году:
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля!
Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги, як роса на сонці;
Запануєм, браття, й ми у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за свою свободу
І покажем, що ми браття козацького роду.
Гей-гей, браття миле, нумо братися за діло!
Гей-гей, пора встати, пора волю добувати!
Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило
Кличуть нас із-за могил на святеє діло.
Ізгадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марне нам своєго юнацтва.
Ой Богдане, Богдане, славний наш гетьмане!
Нащо віддав Україну москалям поганим?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Назовемся України вірними синами!
Наші браття слав’яне вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щоб ми позаду зістались.
Поєднаймось разом всі, братчики-слав’яне:
Нехай гинуть вороги, хай воля настане!