А мордяки не луснуть?
- Нова партія стареньких?
- Це сироти...
- Діти Поволжя?
На утримання кожного з російських військовополонених у таборі щомісяця з держбюджету витрачається до 10 тисяч гривень. Окрім того, вони отримують за виконання робіт у таборі близько 10 грн. в день. Для військовополонених передбачений особистий час, можливість відправляти релігійні потреби та медичне обслуговуння (навіть з лікуванням зубів).
Я все розумію - Женевська конвенція, Червоний Хрест, європейські цінності, усякі там ООНи-мудлони...
Але поясніть мені, "щасливому" власнику пенсії в 2 400 гривень, чому ці паскуди набивають свої ненажерливі пельки за наш рахунок? Невже на наших полонених в росії витрачають щомісяця 23 800 карбованців? Якщо ні, то прийшов час перевести цих паскуд на підніжний корм (тобто мінімальну пенсію в Україні), чи оплачувати утримання цієї юрби нероб за рахунок тих російських грошей, що арештовані на Заході?
Все це дуже нагадує сцену, знайому всім нам з дитинства:
"Окрім бабусь, за столом сиділи Ісидор Якович, Опанас Якович, Кирило Якович, Олег Якович та Паша Емільєвич. Ні віком, ні статтю ці молоді люди не гармоніювали із завданнями соціального забезпечення, натомість чотири Яковичі були юними братами Альхена, а Паша Емільйович — двоюрідним племінником Олександри Яківни. Молоді люди, найстаршим з яких був 32-річний Паша Емілович, не вважали своє життя в будинку соцзабезу чимось ненормальним. Вони жили в будинку на старечих правах, у них теж були казенні ліжка з ковдрами, на яких було написано «Ноги», одягнені вони були, як і старі, в мишачий туальденор, але завдяки молодості та силі вони харчувалися краще за вихованців. Вони крали в ломі все, що не встигав украсти Альхен. Паша Емільєвич міг з'їсти в один присід два кілограми тюльки, що він якось і зробив, залишивши всіх без обіду.
Не встигли баби ґрунтовно розкуштувати кашу, як Якович разом з Емільовичем, проковтнувши свої порції і відригуючись, встали з-за столу і пішли на кухню на пошуки чогось зручного. Обід продовжувався. Старенькі загомоніли:
— Зараз нажеруться, почнуть пісні горлати!"
(Ілля Ільф та Євген Петров "12 стільців")
