Переговори в Абу-Дабі: черговий раунд дипломатичного театру з гуманітарним бонусом

10–11 листопада в Абу-Дабі відбувся новий раунд тристоронніх консультацій України, росії та США. Американську сторону представляли Джаред Кушнер і Стів Віткофф — люди, яких у Вашингтоні вже звикли називати «миротворцями», хоча результат їхньої попередньої активності поки що більше нагадує затягування часу на користь росії, ніж реальне припинення війни.

Українську делегацію очолював Рустем Умєров, до неї також увійшли керівник Офісу президента Кирило Буданов та голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, а російську — Володимир Мединський, відомий своїми історичними екскурсами, які рідко збігаються з реальністю.

Єдиним відчутним результатом стала попередня домовленість про масштабний обмін полоненими. Йдеться про цифри порядку «тисяча на тисячу» або навіть «півтори на півтори». Це, безумовно, важливо для тих, хто сидить у полоні. Але з точки зору завершення війни це виглядає радше як гуманітарна знижка до основного прайс-листа, який москва продовжує диктувати без знижок.

Україна наполягає, що першочерговими кроками мають стати повне припинення вогню та надання дієвих гарантій безпеки. Зокрема, Київ розраховує на фінансову підтримку партнерів протягом щонайменше 10 років для утримання 800-тисячної армії. 

Представники США пропонували компромісний варіант щодо перегляду адміністративних меж на Донбасі для розблокування мирного процесу. Українська делегація відхилила будь-які територіальні поступки.

Президент України Володимир Зеленський також зазначив, що російська сторона оперує викривленою інформацією про ситуацію на фронті, тоді як американські партнери погодилися з українськими оцінками.

Як і раніше, російська сторона озвучувала вимоги, які далеко виходять за межі фактично контрольованих територій. Мединський після переговорів традиційно натякнув, що «кожна п’ядь» буде повернута «так чи інакше». Тобто кремль знову підтвердив: поки можна воювати — воюватиме.

Американські посередники обережно говорили про «складні дискусії» і відсутність довіри між сторонами. Що, загалом, є найбільш чесним підсумком усього заходу.

Окремо варто відзначити відсутність Європи за основним столом. Зазначу, що росіяни навіть не вважали за потрібне зустрічатися з європейськими представниками, які були в Абу-Дабі. Це зайвий раз підкреслює, хто в цій конструкції залишається декорацією, а хто намагається грати першу скрипку. Представники Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, ЄС та НАТО також перебували в Абу-Дабі. Вони провели окремі консультації з українською та американською сторонами, наголосивши на повазі до суверенітету України. 

Після завершення раунду Кушнер і Віткофф вирушили до москви — звітувати путіну, а вже потім планують зустріч із Зеленським. Класична схема: спочатку послухати того, хто стріляє, а потім пояснити тому, кого обстрілюють, чому компроміс неминучий.

Голова української делегації Рустем Умєров заявив, що попри гострі розбіжності, сторони прямо виклали свої позиції і можливості для продовження діалогу зберігаються.

У підсумку Абу-Дабі-2026 став ще одним епізодом довгого серіалу під назвою «мирні ініціативи». Полонених, можливо, обміняють. Війну — навряд. Принаймні доти, доки одна зі сторін продовжує вважати, що час працює на неї, а інша змушена доводити протилежне не за столом переговорів, а на полі бою.