"Ты бьешь орлов. С кем ты останешься, хозяин, со смитьем?" (Исаак Бабель "Одесские рассказы")
Честно говоря, не согласен ни с позицией одесской журналистки Евгении Геновой, ни с членами жюри бабелевской премии. Хотя, Евгения, на мой взгляд, довольно близка к истине - премию, в том виде, какой она есть сейчас, давать нельзя.
Написал об этом и на страничке самой Евгении, а чтобы меня не "выплюнули" за русский язык, попытлся сделать это на украинской мове...
Проблема набагато глибша, чим це можна уявити на перший погляд. Справа в тому, що пан Бабель був не українським, россійським і, навіть, не єврейским, а великим, навіть, єдиним "одеським" письменником, бо писав російськими літерами так, як у той час балакали одеські єврейські квартали. Можно впевнено сказати, що він писав одеською мовою, яка дійсно у ті часи існувала. Він першим передав дві характені риси цієї мови - прямий переклад слів з ідиш (згадайте знамените утьосівське "вы хочете песен их есть у меня") та інтонацію, яку в письмовому вигляді йому вдалося першим в світі викласти на папері.
Колись подібну мову чув виключно в містечку Умані, де розмовляють так само, що колись в Одесі, але на український мові впереміш з ідиш.
Помилка засновникім цієї премії в тому, що вони нагороджують зовсім не тих людей і не за те, чим був славен Бабель. Зараз в Одесі живе лише одна людина, що намагається писати щось подібне - Валєрій Смірнов. Та, навіть він дуже "пересолює" свої твори "одесізмамі" - люди в Одесі так ніколи не балакали. Більше нема нікого, хоча може з'явитися якійсь новий "суржик" (укрїнсько-англійський чи суміш російської з іврітом), на якому почнуть балакати мешканці Одеси.
До речі, згадайте мову з кінокомедії "За двома зайцями" - вона набато ближча до Бабеля, ніж те, за що нагороджують його ім'ям сбогодні. У цьому сенсі згоден з пані Геновою, але зовсім з інших причин, ніж вона.
