Десять днів, що похитнули Схід: чому стратегія «бліцкригу» проти Ірану зайшла у глухий кут
За цей період інтенсивність бойових дій досягла піку, небаченого з часів Другої світової війни - якщо не враховувати, звичайно, російсько-українську війну. Проте, замість швидкої капітуляції режиму аятолл, світ вже отримав затяжний конфлікт, який дестабілізував глобальну економіку та несподівано став «подарунком» для іншого диктатора — Володимира путіна.
Авіаційна армада: тисячі вильотів та тонни металу
За перші десять днів союзники здійснили понад 8 500 бойових вильотів. Основне навантаження лягло на ізраїльські F-35 та американські стратегічні бомбардувальники B-21 Raider і B-2 Spirit. Але долучилися і інші типи літаків, зокрема американські та ізраїльські F-15, легендарні бомбардувальники B-52. Застосовано більше 12 000 високоточних бомб та близько 2 500 крилатих ракет типу Tomahawk та JASSM-ER. Ударів було завдано по понад 1 500 цілях, включаючи заглиблені ядерні об'єкти в Натанзі, які атакували надпотужними протибункерними бомбами GBU-57.
Проти такої колосальної вогневої потужності, іранська інтегрована система ППО, підсилена російськими комплексами С-400, китайськими ЗРК та власними комплексами «Bavar-373» не змогла нічого вдіяти. Основні радари і майже всі пускові установки зенітно-ракетних комплесів знищені, системної ППО в Ірані більше немає. Єдине, що ще може заважати літакам союзників - це мобільні групи з ПЗРК та малокаліберною артилерією, які у певних випадках змушують авіацію США та Ізраїлю працювати на відносно великих висотах.
Залучені сили: від авіаносців до кібервійськ
США розгорнули в регіоні безпрецедентне угруповання: зараз це вже три авіаносні ударні групи (АУГ) на чолі з USS Gerald R. Ford, USS Dwight D. Eisenhower та USS Abraham Lincoln. Загальна чисельність американського контингенту в зоні конфлікту перевищила 60 000 військовослужбовців. До операції залучено Космічні сили США для координації супутникової розвідки та підрозділи кіберкомандування, які намагаються паралізувати іранську енергомережу. Але всі сили використовуються суто для повітряних ударів та їх забезпечення, а також протиракетної оборони.
Ізраїль мобілізував понад 300 000 резервістів, готуючись до можливої наземної операції на кордоні з Ліваном (проти Хезболли) та Сирією. ЦАХАЛ задіяв усі наявні засоби ПРО — від «Залізного купола» до системи «Хец-3», яка вперше в історії масово перехоплювала іранські балістичні ракети безпосередньо в космосі. Це протистояння стало найбільшим випробуванням для західних технологій проти масованих атак «дешевих» дронів та ракет. Ця наземна операція проти Хезболли за підтримки уряду Лівану вже почалася.
Ліквідація лідерів: вакуум влади чи хаос?
Найгучнішим результатом перших днів стала підтверджена загибель Верховного лідера Ірану аятолли Алі Хаменеї та низки ключових фігур КВІР під час удару по підземному командному центру в Тегерані. Разом із ними було ліквідовано командувача спецпідрозділу «Кудс» та міністра оборони. Спецслужби Ізраїлю та США провели серію точкових операцій, фактично знищивши політичну верхівку, яка приймала рішення про ядерну програму.
Однак ліквідація лідерів не призвела до миттєвого розпаду держави. Навпаки, влада перейшла до «Ради оборони» з-поміж радикальних генералів КВІР, які не мають що втрачати. Залишається живим та виступає обраний президент Ірану Масуд Пезешкіан - і це єдина вціліла політична топ-фігура. Його не ліквідовано, загалом, мабуть, для того, щоб потім було з ким вести хоч якісь перемовини як з представником хоч якось легітимної влади. Та ідеологічно заряджені підрозділи продовжують фанатично воювати навіть у повній ізоляції від центрального командування.
Морська катастрофа: смерть іранського флоту
Військово-морські сили Ірану фактично припинили своє існування як організована сила. У перші 48 годин операції «Epic Fury» були потоплені всі великі фрегати класу «Moudge» та корвети. Ракетні удари США по базах у Бендер-Аббасі та Бушері знищили підводні човни класу «Kilo» та десятки ракетних катерів безпосередньо в доках.
Морські сили КВІР, які покладалися на тактику «роїння», втратили понад 300 швидкісних катерів. Проте залишки іранського флоту встигли здійснити масоване дистанційне мінування Ормузької протоки за допомогою підводних дронів. Це зробило акваторію Перської затоки «зоною смерті», куди не наважуються заходити навіть військові кораблі без попереднього тривалого розмінування.
Знищені і так звані «дрононосці» - три великі кораблі, які переобладнані із торгівельних суден як бази забезпечення та стартові платформи для запуску дронів. Один з них, «Shahid Bagheri», навіть зовні був схожий на авіаносець та став найбільшим військовим кораблем, потопленим з часів Другої світової війни.
Полювання на «Хайбари»: удари по інфраструктурі
Союзникам вдалося знищити близько 70% стаціонарних майданчиків для запуску балістичних ракет та великі склади палива. Повністю зруйновано заводи з виробництва дронів-камікадзе типу «Shahed», що мало на меті підірвати не лише оборону Ірану, а й експортні можливості Тегерана. Військові аеродроми перетворені на руїни, що позбавило Іран залишків авіації.
Головною проблемою залишаються мобільні пускові установки, сховані в тисячах тунелів у горах Загрос. Попри тотальний контроль у повітрі, розвідка не встигає фіксувати короткочасні виїзди установок для запусків. В результаті, Іран зберіг здатність випускати десятки ракет щодоби, що тримає під постійною напругою системи ПРО всього регіону. Але загалом ситуація стає такою, що тотальний контроль неба над Іраном дозволяє союзникам знищувати іранську пускові установки щойно вони виїжджають з укриттів на позиції для пуску ракет.
Ракетна відплата: сусіди під ударом
Не маючи змоги ефективно протистояти авіаносцям США, Іран спрямував свій ракетний гнів на сусідів. Масовані атаки були здійснені по нафтових терміналах ОАЕ, портах Катару та військових об'єктах Бахрейну. Окремого удару зазнав Азербайджан під приводом «знищення ізраїльської присутності», що призвело до численних жертв серед цивільного населення в прикордонних районах. Щонайменше дві ракети були збиті, коли були запущені по Туреччині як країні НАТО. Також було завдано ударів по території Кіпру як країни Європейського Союзу.
У перші дні кількість запущених Іраном ракет була досить значною - десятками на добу. Але згодом кількість випущених ракет зменшилася на 90%. Серйозною небезпекою для сусідніх країн залишаються ударні дрони, добре знайомі українцям «шахеди». Часто для протидії цим відносно дешевим засобам ураження арабські країни застосовують дорогі зенітні ракети. Саме тому зараз українські військові вже починають надавати досвід та військову допомогу у протидії ударним дронам іншими засобами - за допомогою РЕБ, дронами-перехоплювачами та мобільними вогневими групами.
Тегеран використовує тактику «випаленої землі» в регіоні, намагаючись змусити арабські країни вимагати від США припинення вогню. Ракетні влучання в опріснювальні заводи в Кувейті та Саудівській Аравії поставили ці країни на межу гуманітарної катастрофи, оскільки запаси питної води в пустельних монархіях розраховані лише на кілька днів.
Реакція світу: між жахом та паралічем
Арабські монархії (ОАЕ, Катар, Кувейт) опинилися в ролі заручників. Попри офіційну підтримку дій США, за зачиненими дверима вони вимагають зупинити ескалацію, яка нищить їхню економіку. При цьому ОАЕ оголосили у себе стан війни. Азербайджан почав мобілізацію військ на кордоні, очікуючи на підтримку Туреччини. Європейські країни, зокрема Франція та Німеччина, висловили глибоку стурбованість через загрозу нової хвилі біженців та енергетичного колапсу. Великобританія, Греція, Нідерланди, Іспанія - направили бойові кораблі до Кіпру. Франція передислокувала у цей регіон своє авіаносне ударне з'єднання.
Європа перебуває в стані шоку від того, наскільки швидко локальний конфлікт перетворився на глобальну загрозу. Велика Британія активно допомагає США, проте інші члени ЄС розколоті: одні вимагають негайного миру, інші розуміють, що зупинка операції зараз лише дасть час радикалам у Тегерані для нанесення ще болючішого удару.
Ормузький зашморг: кінець експорту нафти
Судноплавство в Перській затоці та Ормузькій протоці фактично зупинено. Жодна страхова компанія не погоджується страхувати танкери в зоні бойових дій. Десятки і сотні суден застрягли в портах, а ті, що перебували в морі, зазнали атак або були заблоковані мінами. Морський експорт нафти з регіону, який забезпечував п'яту частину світового споживання, впав майже до нуля.
Це призвело до руйнації логістичних ланцюжків у всьому світі. Найбільше страждають країни Азії (Китай, Японія, Індія), які критично залежали від іранської та саудівської нафти. Економіка Китаю вже демонструє ознаки сповільнення, що тягне за собою падіння світових фондових ринків. У інших країнах спостерігається значне зростання вартості палива - в тому числі і в Україні.
Нафтовий шок та дестабілізація
Ціни на нафту марки Brent злетіли до пікової позначки 120-140 доларів за барель протягом тижня. Це спричинило ланцюгову реакцію: подорожчання авіаперевезень, логістики та продуктів харчування. Світова економіка, яка тільки почала оговтуватися від попередніх криз, увійшла в піке «стагфляції» — високої інфляції при відсутності зростання.
Для розвинених країн це означає політичну нестабільність. В США адміністрація Білого дому зіткнулася з різким падінням рейтингів через ціни на бензин, що змусило Вашингтон шукати швидкі, іноді сумнівні рішення для наповнення ринку енергоносіями.
Подарунок кремлю: скасування санкцій
У відчайдушній спробі збити ціни на пальне, Міністерство фінансів США видало тимчасові ліцензії на продаж російської нафти без дотримання «цінової стелі». Це де-факто означає скасування найбільш болючих санкцій проти рф. Фактично диктатор росії путін отримав можливість продавати нафту за ринковими цінами (понад 800$), що вже приносить кремлю додаткові десятки мільярдів доларів.
Це рішення розв'язує руки агресору в Україні. Отримані надприбутки вже спрямовуються на закупівлю озброєння та фінансування нового етапу наступу. Україна опинилася в ситуації, де її головний союзник (США) опосередковано фінансує ворога заради внутрішньої економічної стабільності, що викликає глибоку кризу довіри між Києвом та Вашингтоном.
Перспективи: курди, Харк та виснаження арсеналів
Подальший розвиток подій може включати залучення збройних сил курдів («Пешмерга» з Іраку) для наземних операцій на заході Ірану, що може призвести до розпаду країни за етнічною ознакою. Також розглядається план захоплення та утримання острова Харк — головного нафтового термінала Ірану, щоб перетворити його на плацдарм для контролю над затокою, що може бути зроблене силами США у десантній операції.
Проте серйозною перешкодою стає вичерпання запасів високоточного озброєння США. За 10 днів витрачено річний ліміт виробництва ракет Tomahawk та систем ППО Patriot. Виробничі потужності Заходу не встигають поповнювати арсенали, що ставить під питання спроможність США вести затяжну війну високої інтенсивності на декількох фронтах одночасно.
Загроза довгої війни
Ілюзія швидкої перемоги остаточно розвіялася. Іран продемонстрував здатність тримати удар і переносити бойові дії на територію сусідів, незважаючи на втрату військово-політичної верхівки, авіації, флоту, більшості ракетних сил. Конфлікт загрожує перерости у багатомісячну війну на виснаження, яка висмоктуватиме ресурси Заходу та посилюватиме позиції Китаю та росії.
Але при цьому були перервані основні логістичні схеми з постачання контрабандної продукції та товарів подвійного призначення, а також підсанкційних товарів до росії, які значною мірою здійснювалися через Іран. Крім того, Іран вже не може надавати чи продавати росії ті ж ударні дрони та іншу військову техніку, що дещо полегшує становище України.
Якщо протягом наступних тижнів не вдасться знищити мобільні ракетні підрозділи Ірану та відновити безпеку судноплавства, світ опиниться в умовах глобальної рецесії. Час працює проти союзників: кожний день затримки додає мільярди доларів до бюджету війни рф проти України та наближає Близький Схід до повної дегуманізації та хаосу.
