Як виявилося, росія хоче зупинити війну лише шляхом знищення України

Країна-агресор росія оприлюднила нові умови для "безумовного" перемир’я у війні проти України. За словами міністра закордонних справ рф Сергія лаврова, росія напередодні 27 квітня готова припинити вогонь за двох умов: припинення постачання зброї Україні з боку її партнерів та гарантії, що ЗСУ не використають перемир’я для переозброєння чи посилення армії. Ці вимоги, озвучені через державні ЗМІ та підтверджені заявами на платформі X, є частиною ширшої стратегії кремля. 

Але вже 28 квітня вимоги росіяни змінилися. 

Остаточний вигляд того, чого хоче і вимагає росія, можна сформулювати так:

• вони вимагають, щоб Україна не вступала у НАТО, залишилася нейтральною та позаблоковою країною.
• вони вимагають міжнародного визнання анексії росією окупованих територій Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей в контексті того, що вони зазіхають на всі території цих областей. За словами лаврова, міжнародне визнання окупованих територій за росією є головною умовою того, що росія взагалі сяде за стіл переговорів.
• вони продовжують вимагати того, що називають "демілітаризацією" та "денацифікацією". 
• вони хочуть скасування антиросійських санкцій та повернення заморожених активів.
• вони хочуть, щоб в Україні зробили російську мову другою офіційною, поновили права православної церкви московського патріархату та скасування інших законодавчих заходів з декомунізації, деколонізації та дерашизації.

Еволюція вимог росії з весни 2022 року

На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року росія висунула максималістські вимоги, які фактично означали капітуляцію України. У ході переговорів у Білорусі та Туреччині навесні 2022 року кремль наполягав на "демілітаризації" та "денацифікації" України, що передбачало роззброєння ЗСУ, зміну уряду в Києві, відмову від вступу до НАТО та визнання анексії Криму і Донбасу. ЗКрім того, росія також вимагала визнання так званих "ДНР" і "ЛНР" у межах Донецької та Луганської областей, що на той момент значною мірою контролювалися Україною.

До кінця 2022 року, після невдач на Київському та Харківському напрямках, росія дещо скоригувала риторику, зосередившись на закріпленні окупованих територій. У 2023 році, путін почав просувати ідею "заморожування" конфлікту за умови визнання анексії чотирьох областей (Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської) та Криму, а також нейтралітету України. Проте ці вимоги залишалися неприйнятними для України та її союзників.

У 2025 році риторика Кремля змінилася: вимоги стали менш територіально орієнтованими, але більш стратегічними. Умови, озвучені 28 квітня, зосереджені на ослабленні військового потенціалу України через припинення зовнішньої підтримки та переозброєння ЗСУ. Це свідчить про зміну пріоритетів: росія, ймовірно, прагне використати перемир’я для перегрупування власних сил, як це було після Мінських угод у 2014–2015 роках, коли, а росія використовувала їх для нарощування сил для повномасштабного вторгнення та максимального посилення проросійських політичних сил в Україні та "п'ятої колони".

Реалістичність вимог агресорів

Умови припинення вогню, висунуті росією 28 квітня 2025 року, є вкрай нереалістичними з кількох причин.

По-перше, припинення постачання зброї Україні означатиме її фактичне роззброєння на тлі війни, адже ЗСУ значною мірою залежать від західної військової допомоги. У першому кварталі 2025 року темпи наступу російських військ сповільнилися (з 12,1 км² на добу в січні до 4,5 км² у березні), що частково пояснюється ефективним використанням Україною західного озброєння, зокрема ракет і дронів. Відмова від цієї підтримки залишить Україну беззахисною перед російською армією, яка, попри шалені втрати, зберігає чисельну перевагу.

По-друге, вимога гарантій, що ЗСУ не використають перемир’я для посилення, є нездійсненною через відсутність механізмів контролю. Історично росія неодноразово порушувала угоди про припинення вогню: у 2014–2021 роках росія зірвала 25 таких угод на Донбасі. Аналітики ISW зазначають, що Кремль часто використовує перемир’я для нарощування власних сил, як це було у 2021 році перед повномасштабним вторгненням. Без миротворчих сил чи міжнародного нагляду, як пропонував Захід у 2025 році, ці гарантії залишаться порожніми словами.

По-третє, росія не пропонує жодних поступок зі свого боку, таких як виведення військ чи припинення мобілізації. Диктатор росії путін бачить перемир’я як спосіб зберегти свої позиції та підготуватися для продовження війни у майбутньому, а не як крок до миру. Це робить пропозицію односторонньою та неприйнятною для України, яка, за словами Зеленського 22 квітня 2025 року, готова до переговорів лише після повного припинення вогню.

Військова ситуація та відповідність вимог

Військова ситуація станом на кінець квітня 2025 року не сприяє реалізації російських умов. Зараз росія втратила ініціативу на кількох напрямках: у першому кварталі 2025 року ЗСУ вдалося вибити окупантів із кількох населених пунктів, зокрема Даченського та Лисівки на Донеччині, зупинити просування окупантів під Покровськом та навіть відтиснути назад, росіяни також змушені вести оборонні бої вже на своїй території у Білгородській області. Водночас росія зазнала значних втрат через українські удари по її тиловій інфраструктурі, зокрема вибухи на 51-му арсеналі ГРАУ 22–23 квітня, які знищили до 105 тисяч тонн боєприпасів – критичний ресурс для російської армії.

Крім того, росія зіткнулася з внутрішніми проблемами, як економічного, так і політичного характеру. На тлі падіння цін на нафту, посилення санкцій, вичерпання ресурсів так званого "фонду національного добробуту", росія вже стикнулася з дефіцитом бюджету, що або призведе до її економічного краху, або до продовження війни позаекономічними засобами - тобто тотальною мобілізацією. Крім того, можна спостерігати і системні протиріччя між різними гілками влади та неспроможність особисто путіна забезпечити взаємодію різних відомств між собою.

Вимоги росії не враховують цих реалій. Припинення постачання зброї Україні в умовах, коли росія зберігає чисельну перевагу та отримує союзницьку підтримку від Північної Кореї (15 тисяч військових і 3 мільйони снарядів, за даними розвідки), означатиме стратегічну перевагу для кремля. Водночас росія ігнорує власні слабкості, такі як залежність від зовнішньої підтримки та логістичні проблеми, що робить її пропозицію тактичним маневром, а не реальним шляхом до миру.

Умови припинення вогню, висунуті росією, демонструють зміну акцентів порівняно з 2022 роком: від територіальних претензій до спроб послабити військовий потенціал України. Проте ці вимоги залишаються нереалістичними через їхню односторонність, відсутність механізмів контролю та історичний досвід порушення росією подібних угод. Військова ситуація, зокрема успішні дії ЗСУ та внутрішні проблеми російської армії, свідчить, що Кремль намагається використати перемир’я для перегрупування, а не для завершення війни.

Для України та її союзників ці умови є неприйнятними, адже вони загрожують суверенітету та безпеці країни.