Трамп і його політика: хаос чи стратегія?

За менше ніж три місяці перебування на посту президента Дональд Трамп встиг наробити, навіть наворотити, дуже багато чого. Перераховувати все немає сенсу, щоб не витрачати зайвого часу. Але кілька основних напрямків слід розглянути, витягнувши їх із заповненого лайном інформаційного поля, яке створює Трамп. 

Ми бачимо, що Трамп і його спільник Ілон Маск взялися руйнувати державний апарат США. Йдуть масові звільнення з цілої низки федеральних відомств, в тому числі і силових - від ФБР до Пентагону. А міністерство охорони здоров'я взагалі ліквідують. Все це робиться під гаслом скорочення державних видатків. Але насправді звільнюються досить компетентні спеціалісти. А звільнення тисяч співробітників міністерства оборони, ФБР, ЦРУ може створити реальні проблеми з підтримкою обороноздатності США. І тут слід зауважити, що як раз ці відомства у період 2020-2024 рр. розслідували дії Трампа, що призвело, врешті-решт, до судового вироку з визнанням його шахраєм, але без покарання. Тобто, під час цього "погрому" державних установ найбільше дісталося як раз тим відомствам, які свого часу ретельно взяли Трампа за те, що зараз у США дуже подорожчало і є в дефіциті - за яйця.

У сфері зовнішньої політики ми бачимо поки що повну невдачу Трампа у справі припинення війни в Україні. Хоча і йдуть певні переговори, але того, чого хотів Трамп не сталося. На фронті росіяни продовжуть наступальні дії та майже щоночі запускають по Україні десятки і сотні "шахедів". Трамп не зміг примусти Україну погодитися на припинення спротиву російській агресії з територіальними втратами. Трамп не зміг примусити путіна припинити бойові дії та забратися геть з України. Хоча останніми днями Трамп, схоже, почав розуміти реальний стан справ і погрожувати росії значним посиленням санкцій. 

Також США фактично розривають свої союзницькі стосунки з країнами Європи у блоці НАТО. І зараз великою поступкою з боку США виглядає те, що Америка взагалі залишиться у Північноатлантичному альянсі. Претензії ж Трампа до Канади, до Данії через Гренландію, до Мексики демонструють прагнення до зламу традиційної системи міжнародних відносин та глобальної безпеки, у яких США як раз і були світовим гарантом безпеки. А скандал зі спробами "відключити" для України систему зв'язку Stalink та, можливо, ракетні системи HIMARS призвів до того, що низка держав стали відмовлятися від закупівель американської зброї. Тому що склався прецедент, за яким США показали себе ненадійним партнером, який може у будь-який момент зробити зброю непридатною для використання. Також через ризики інформаційних витоків європейські країни вже скорочують обмін розвідувальними даними з США - щоб чогось не "спливло", на прикладі скандалу з обговоренням у месенджері Signal.

І при цьому спливають натяки на те, що США у перспективі бачать перед собою єдину проблему у вигляді потенційного протистояння, аж до війни, з Китаєм. І, відповідно, концентрують всі можливості саме проти Китаю. 

І ось тут як раз і виникає проблема.

З одного боку, раніше США могли розраховувати у будь-якій ситуації на допомогу союзників - і по блоку НАТО, і Японії, і Тайваню, і Південної Кореї, і Австралії з Новою Зеландією. Так, як це було після 11 вересня 2001 року. Але чи прийдуть тепер союзники на допомогу США, коли самі США фактично відмовляються від своїх зобов'язань і щодо допомоги Україні, і щодо участі у НАТО і так далі? Тобто, тут США буквально роблять все, щоб потім у скрутній ситуації залишитися на самоті. 

З іншого боку, ті ж європейські країни розуміють, що безпекової парасольки від США у найближчі роки чекати не варто. І тому Європа починає відроджувати свою оборонну промисловість і вже виділяє сотні мільярдів євро на переозброєння. Як для допомоги Україні, так і для власної безпеки.

Зараз США фактично живуть у борг - станом на 2025 рік загальна сума зовнішнього боргу становить 34 трильйони доларів. Причому найбільше цей борг зростав за 8 років президентства Барака Обами - з 11,9 до 20 трильйонів, на 72%, тобто приблизно на 36% за 4 роки, що було обумовлено, перш за все, спробами подолати економічну кризу 2008 року. І в такому ж темі, на 35% за 4 роки, зростав державний борг і за першого президентського терміну Дональда Трампа - з 20,5 до 27,7 трильйонів. Для порівняння, за Джо Байдена борг зріс з 27,7 до 34 трильйонів, тобто на 23% - "дідусь Джо" сповільнив ці темпи зростання. Як це вийде зараз у "дідуся Дональда" - побачимо.

Одночасно США набагато більше імпортують товарів, ніж експортують. Лише у сфері торгівлі товарами за 2024 рік торговельний дефіцит склав 1,2 трильйони доларів, найбільше - з Китаєм (270,4 мільярдів), Євросоюзом (200,5 мільярдів), Мексикою (152,4 мільярда), В'єтнамом (113 мільярдів) і так далі. Це пояснюється тим, що США більше купують сировину, продукти харчування, дешеву електроніку, одяг, натомість продають на експорт, переважно, дорогу і високотехнологічну продукцію та зброю. Тобто, США імпортує те, що дорого виробляти на власній території, а бідні держави не можуть купувати дорогі товари зі США. 

Тобто, США дійсно мають великі економічні проблеми. І Дональд Трамп намагається вирішити їх, запровадивши високі і надвисокі митні тарифи буквально на весь імпорт - від 10% і до 50 чи навіть більше. За рахунок цього він сподівається збільшити надходження до бюджету і таким чином скоротити видатки і скоротити державний борг. Інші країни, зокрема Канада та європейські держави, вже відповідають США зеркальними митними тарифами та бойкотом американських товарів. 

Але ще один президент США вже робив те ж саме. Я про президента Герберта Гувера, який у липні 1930 року підписав так званий закон Смута-Хоулі, який піднімав митні тарифи на понад 20 тисяч імпортованих товарів, аж до 50%. Таким чином Гувер намагався збільшити надходження до федерального бюджету і боротися з наслідками біржового краху 1929 року. У відповідь Канада, Великобританія, Франція та Німеччина запровадили свої митні тарифи на товари зі США. Реальним же наслідком стало посилення тодішньої економічної кризи аж до "Великої депресії" та скорочення імпорту у США на 66% та експорту на 61%, у грошовому еквіваленті, відповідно, у 2-3 рази. Таке зменшення обсягів міжнародної торгівлі не дало можливості США поповнити бюджет. Але спонукало і американську промисловість, і економіки країн Європи "замкнутися у собі".

США після цього "витягнули" на фінансуванні власних інфраструктурних проектів і масовому переозброєнню своїх армії і флоту. У Великобританії та Франції кризові явища в економіці продовжувалися і далі. А ось Німеччина пішла іншим шляхом, який ми всі чудово знаємо - від приходу до влади Гітлера до режиму нацизму і Другої Світової війни.

А тепер поглянемо на проблему митних тарифів та зовнішньої політики Трампа з зовсім іншого боку. 

США та, особливо, Європа вже кілька десятків років перейшли до "постіндустріальної" економіки. Це означає, що більшість масового виробництва, зокрема, дешевої продукції, зосереджена поза їх межами - там, де дешевше робоча сила чи дешевші ресурси. Після завершення "Холодної війни" і США і, особливо, Європа інтенсивно скорочували свої озброєння та оборонну промисловість. Ніхто не думав про можливість у ХХІ столітті повномасштабної війни з масовим застосуванням людської сили та військової техніки - так, як це зараз відбувається в Україні. І коли США та європейські країни стикнулися з необхідністю військової допомоги Україні та ризиком російського вторгнення вже в Європу - то вони постали перед проблемою неспроможності власної промисловості виробляти зброю у великій кількості чи взагалі виробляти. 

І тому і США, і Європа зараз стоять перед необхідністю дуже швидко розгортати заново оборонну промисловість. І не лише відновлювати виробництво, а ще й відновлювати повний виробничий цикл саме на своїй території. Чому так? Тому що під час війни може статися що завгодно, і на прикладі України всі бачать, що відбувається, коли військова промисловість не працює так, як треба.

І тут дії Трампа по відношенню до союзників по НАТО та у встановленні митних тарифів можуть за кілька років дати зовсім інший результат. І частково ми його вже бачимо.

За рахунок декларування відмови від своїх зобов'язань США фактично дали Європі "чарівного пенделя" і спонукали до початку відновлення своєї обороноздатності власними силами. У Європи є для цього всі фінансові, економічні, наукові та людські ресурси. Не вистачало лише політичної волі. І, опинившись перед необхідністю без США допомагати Україні та забезпечувати свою обороноздатність - Європа, як ми вказали вище, почала цей процес.

Високі ж митні тарифи як раз можуть у перспективі двох-трьох років посприяти тому, що ті ж європейські країни і Канада відновлять у себе ту промисловість, яка необхідна для забезпечення всіх основних потреб власними силами і на своїй території. Тому що час, коли, умовно, можна все замовити на "Аліекспресі" може закінчитися разом з "Аліекспресом". А та ж зброя, ті ж автомобілі, літаки, електроніка і так далі - потрібні тут і зараз. Так, все це буде значно дорожче, але буде.

Підводячи підсумки, ми бачимо, що Трамп створив зараз те, що є хаосом. Адже те, що виглядає як хаос, звучить як хаос, на смак як хаос - і є хаос. Але, цей хаос у певній перспективі може створити зовсім іншу систему на випадок повного розриву відносин чи навіть війни з Китаєм таку економіку розвинених країн, яка знову зможе забезпечити ці країни всім необхідним. Тобто, це така собі стратегія підготовки до найгіршого варіанту розвитку подій через хаос.

Але чи варто доходити до такого найгіршого можливого варіанту, якщо його може спричинити як раз створення хаосу у світовій економіці та міжнародних відносинах, як це робить зараз Трамп? І це питання, скоріш за все, риторичне, ми залишимо відкритим.